27 червня в Ізмаїльському державному гуманітарному університеті завдяки запрошенню ректора Ярослава Кічука відбулася зустріч з дуже цікавими людьми: засновницею поки що неофіційного в Україні свята Дня вишиванки Лесею Воронюк, а також з Ольгою Ровецькою (Назар) (відомою сокальською писанкаркою, керівником гуртка Будинку дитячої та юнацької творчості м. Сокаль Львівської області) та Галиною Ващук, членом «Союзу українок». На зустрічі було відкрито виставку українських сорочок, рушників і писанок, яка проходила в рамках святкової програми, приуроченої до VI Міжнародного рок-фестивалю «Дунайська Січ».

Леся Воронюк — це українська письменниця, журналіст і громадський діяч, голова молодіжного короткометражного фестивалю «Кіноетніка», член Національної спілки журналістів України. У 2006 році, будучи студенткою Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, стала ініціатором Дня вишиванки. ЇЇ виступ був цікавим і пізнавальним. Вона не тільки детально розповіла про історію виникнення Дня вишиванки. За допомогою слайд-презентації було продемонстровано ставлення інших країн до цього дня, з акцентом на стрімкому зростанні його популярності за межами нашої держави. Фото зірок першої величини шоу-бізнесу, членів королівських сімей, державних службовців, дипломатів різних країн у вишиванках різного крою і кольору, з різних куточків земної кулі — всі вони служать підтвердженням того, що ці люди чітко висловлюють своє ставлення до України і українців в цілому. І саме День вишиванки – це ідеальна можливість для того, щоб презентувати Україну в цілому світі, а конкретно — нашу історію, культуру, ідентичність.

Далі слово взяла Галина Ващук, привітавши присутніх заспівом народної української пісні. Розповідаючи про історію кожної виставкової сорочки, пані Галина торкнулась важливої теми: якщо тодішня влада знаходила в обшукуваних селян сорочку, на якій був вишитий український герб, то цих людей без суду і слідства кидали до в'язниці, або й зовсім висилали у Сибір… Експонати виставки свого часу були заховані у скрині, які навіть закопувались у землю для того, щоби зберегти ці речі. Дивлячись на представлені сорочки, весільні рушники, чоловічі пояси та жіночі домоткані плаття, важко уявити, що кожна з них має вік понад 80 років. Доказом цього слугує вишита дата, яка є майже на кожній з них: 1929, 1937, 1935, 1939 рік… Коли вдивляєшся в дрібний гаптований візерунок ручної вишивки, особливо – на тризуб та написи «Боже, Україну спаси!», «В своїй хаті своя правда», — приходить усвідомлення  вкрай важливого факту: українська історія має набагато глибше коріння, ніж надрукована офіційна дата в підручнику історії…

Наступною виступала сокальська писанкарка Ольга Ровецька, яка не тільки представила понад 100 найскладніших за технікою виконання та орнаментикою писанок, але й  детально розкрила таємниці їх виготовлення, основою яких можуть бути як курячі, так і перепелині і навіть страусині яйця! Після цікавої розповіді присутня на зустрічі малеча разом з дорослими охоче взяла участь у майстер-класі з виготовлення писанок за допомогою свічкового воску та писачка. Захват в очах дітей від процесу роботи сам за себе.

Наостанок додамо, що усім трьом гостиням ректором Ізмаїльського державного гуманітарного університету було вручено подяку за вагомий особистий внесок у розвиток української культури, високий професіоналізм, активну громадянську позицію, невичерпну енергію та збереження і популяризацію українських цінностей.