маскувальні сітки

Вже не перший місяць українським бійцям на передову надходять з тилу маскувальні сітки, сплетені невтомними руками волонтерів країни, з півдня Одеської області – у тому числі. За місяці повномасштабного вторгнення ізмаїльські волонтери не просто сотні кілометрів сітки виготовили, а й навчились робити інші корисні речі. Про це повідомляє Бессарабія.UA.

Реалізовувати ідею плетіння маскувальних сіток для військових у місті на Дунаї почали практично із самого початку повномасштабного вторгнення російських військ на територію України. Тоді допомагати з придбанням матеріалу та із самим процесом плетіння відгукнулось багато людей, приходили навіть з дітьми.

Сьогодні, через вісім місяців, робота так само продовжує кипіти у холі волонтерського штабу. Як пояснили присутні волонтерки, окрім плетіння маскувальних сіток вони навчились виготовляти також «кікімори» (маскувальні костюми, які зазвичай використовують військові снайпери), шити шопери з патріотичними візерунками та робити різноманітні прикраси й сувеніри. Зібрані та зароблені кошти, звісно, надходять на потреби ЗСУ.

Як пояснила одна з ідейних та натхнених організаторів Сніжана Заярченко, тут із самого початку працюють жінки, які стали міцним колективом, наприклад: Олена, Світлана, Зіна, Ксенія та ін. Літні пані, які називають одна одну не інакше як «дівчатка», працюють у розкрійному цеху (вони готують матеріали для плетіння). У другій половині дня, зазвичай, приходять інші волонтери, які починають працювати над плетінням. І так щодня, без вихідних.

Окрім того, волонтерки почали власноруч виготовляти унікальні патріотичні сувеніри (деякі – навіть з використаних бойових набоїв) та шити чудові шопери, які потім продають на благодійних ярмарках, а кошти надсилають ЗСУ.

Зауважимо, що жінки тепер стали справжніми експертами з фарбування тканин у домашніх умовах та у пошуках необхідних тканин.

«Бувало, штани та сорочки, які люди спочатку приносили в якості матеріалу для сітки, вже ночами снились – так багато потрібно було перерізати одягу на стрічки», – сміючись, розповіли волонтерки.

Під час плетіння у жінок не один раз натирались пальці або навіть з’являлись дрібні ранки. Вага матеріалу (тканини), який перефарбовували у домашніх умовах, давно вже перевалила за 300 кг. До речі, необхідні фарба для тканин, сіль, оцет – це все завжди купується за власний кошт.

Однак, як, підкреслила у розмові пані Сніжана, незважаючи на тяжку працю та складнощі, люди все одно свій вільний час та кошти витрачають на добру справу.

«Ми добре розуміємо, для кого це робимо! Для нас це дуже важливо», – пояснювали свою мотивацію волонтерки.

Це ж підтверджує і наступний факт: нещодавно ізмаїльські невтомні трудівниці передали на схід країни маскувальну сітку розміром 10 на 14 метрів. Отримавши її, бійці були вражені розміром та тим, де саме її виготовили. Іншого разу разом із сітками та костюмами українські захисники отримали дитячі малюнки із Бессарабії, які одразу ж розібрали поміж собою.

«Для них дуже важливо знати, що у них є надійний тил! Волонтери зі сходу казали, що бійці були розчулені до сліз… Тому ми точно знаємо, навіщо ми це робимо», – впевнена пані Сніжана.

Наостанок підкреслимо, що робота у волонтерському штабі не припиняється. Тут завжди потрібні матеріали для сіток, «кікімор», шоперів, «окопних свічок», сувенірів, а також – кошти та зайві робочі руки.

«Ми ніколи не відмовляємось від допомоги! І завжди раді бачити нових помічників», – запевнили волонтерки.

Підписуйтесь на наш канал у телеграм і читайте новини у зручний для вас час.