Кілька днів тому Україна отримала першу партію листів від військовополонених, яких утримує окупаційна влада. Їх передали родичам, правоохоронці та СБУ не відкривали конверти. Про це повідомляє Новини.live.
В ексклюзивному коментарі Новини.LIVE віцепрем’єрка, міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук розповіла, що листи написали українські військові з острова Зміїний, з Оленівки та із 36-ої бригади, яка боронила Маріуполь. Серед прізвищ авторів і ті, про яких не було жодної звістки.
ЧИ ПЕРЕВІРЯЛА СБУ ЗМІСТ ЛИСТІВ ВІД НАШИХ ПОЛОНЕНИХ?
— Ні, ми не мали права перевіряти, СБУ в тому числі. У нас підписана угода з Червоним Хрестом, ми звернулися до них, бо вони можуть це робити. Червоний Хрест знайшов 1200 людей, які написали листи, всі в однакових конвертах. Ми не можемо без дозволу рідних відкривати.
Телефонуємо кожному. Я провела майже всі вихідні, телефонуючи й повідомляючи рідним. Можна написати їм у відповідь, вже є багато таких листів. Ми робимо все, щоб люди, які зараз там, почули від своїх рідних звістку, що їх чекають і будуть за них боротися.
ЯК ДУМАЄТЕ, РОСІЙСЬКА СТОРОНА НЕ ВІДКРИВАЛА ЦІ ЛИСТИ?
— Думаю, що це було під пильним оком і наглядом. Я ніколи не повірю, що така тоталітарна держава, як російська федерація могла оминути це. Але з усім тим рідні кажуть: “Це почерк мого сина, я впізнала”, “Так, це моя донька, я бачу, що це вона написала”. Там, мабуть, якісь кодові слова. Рідні відчують це серцем.
ЯКІ САМЕ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ НАДІСЛАЛИ ЛИСТИ?
— Всі різні. Є з Оленівки, з острова Зміїний, є жінки, була 36-та бригада. Всі без винятку.
НА КОНВЕРТАХ БУЛИ ПРІЗВИЩА ТА ІМЕНА. ЧИ Є СЕРЕД НИХ ТІ, ПРО КОГО РАНІШЕ НЕ БУЛО ІНФОРМАЦІЇ?
— Дуже багато. До прикладу, з десяти листів, за якими я особисто дзвонила, половина рідних раніше не знали, живий чи ні. Це була перша звістка за чотири-п’ять місяців. Я була здивована, бо думала, що за цей час відбулася процедура ідентифікації й МКЧХ повідомили, але ні. Виявляється, дуже багато людей не знають, що з їхніми рідними.
Зараз йде зворотний шлях. Телефонують родичі й питають, як можна дізнатися, де полонені, що з ними, здорові чи ні. У кожного різне. Ми будемо продовжувати цей процес (листування. — Ред.), і я зараз прошу МКЧХ повернути нову партію листів якомога швидше.