28 серпня минув рік від дня загибелі солдата Голубова Дмитра — уродженця села Нова Некрасівка Саф’янівської громади, який віддав своє життя за свободу і незалежність України. До Дня пам’яті захисників України батько Героя Володимира Голубова розповів Бессарабія.UA.
Дмитро народився 5 листопада 1997 року в селі Нова Некрасівка. Закінчивши дев’ятирічну школу, він переїхав до Ізмаїла, де здобув професію маляра-штукатура у Професійно-технічному училищі №7. Згодом розпочав трудовий шлях, останні роки працював старшим охоронником у мережі магазинів АТБ. Чоловік відповідально ставився до роботи, серед колег його поважали за працьовитість і надійність. Тому Дмитро часто їздив у відрядження, щоб допомагати відкривати нові торговельні точки та підтримувати порядок у вже діючих.
Його відрізняли спокійний характер, доброзичливість та готовність завжди прийти на допомогу. Друзі згадують Дмитра як людину щиру, відверту і надзвичайно віддану своїй родині.
На початку літа 2024 року Дмитро приєднався до лав 80-ї окремої десантно-штурмової бригади за мобілізацією. Не маючи військового досвіду, він твердо вирішив, що зможе дати відсіч ворогу. Разом із побратимами проходив службу на Запоріжжі, Сумщині.
“Як на роботі його поважали, так і на службі він одразу не боявся, а разом з досвідченими військовими йшов виконувати завдання”, — розповів батько захисника Володимир.
Навіть далеко від дому Дмитро не забував про рідних — завжди знаходив час подзвонити, підтримати словом чи порадою. Особливу турботу він проявляв про молодших сестру та брата, батьків.
“24 вересня він вирішив зробити сюрприз своїй бабусі на день народження — надіслав їй тепле, щире повідомлення та замовив доставку квітів”, — згадує Володимир.
Це був його спосіб показати, що навіть на фронті він залишається поруч душею. Рідні тоді ще не здогадувалися, що ці слова стануть останнім привітом від Дмитра.
28 серпня стрілець десантно-штурмового батальйону військової частини А0284 потрапив під ворожий обстріл поблизу населеного пункту Мартинівка Суджанського району Курської області.
Уже наступного дня, рідні Дмитра отримали страшне сповіщення про його загибель. Життя 26-річного солдата обірвалося під час ворожого обстрілу. Як стало відомо, потім захисник отримав смертельні поранення голови.
Поховали полеглого воїна у рідній Новій Некрасівці на міському кладовищі.
Дмитро назавжди залишиться у пам’яті рідних, побратимів та земляків як відданий син України, який до останнього подиху боровся за її свободу. Він так і не встиг створити власну сім’ю, здійснити всі свої мрії й вдихнути життя на повну. Але його шлях, мужність і жертовність стали прикладом справжнього воїна, що обрав найвищу місію — захищати Батьківщину.
За особисту мужність та героїзм солдат Голубов Дмитро нагороджений орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).
Світла та вічна пам’ять Голубову Дмитру!