Вручення відбулося 7 січня цього року. Ця відзнака стала черговою нагородою для ізмаїльця за його постійну підтримку Збройних сил України від самого початку війни. Про це повідомляє Бессарабія.UA з посиланням на Rotary Club Izmail.
31-річний Валентин — мешканець Ізмаїла, приватний підприємець та власник «Шинного центру», добре відомий у колах автомобілістів міста. З перших місяців війни активно підтримує наших військових. Спочатку це були донати, згодом Валентин разом із другом почав купувати за власні кошти автомобілі та передавати їх до військових підрозділів.
“Багато моїх друзів з початком війни повернулися із-за кордону, де працювали, або жили та працювали, та пішли на передову за власним вибором. Зрозуміло, що я відгукуюсь на кожне їхнє прохання, самостійно закриваю їх потреби. Я набагато пізніше став членом Rotary club Izmail, просто мені їх діяльність була співзвучна, близька за духом. До того ж я переконався, що у складі клубу можливості для допомоги набагато ширші. Тут я знайшов справжніх однодумців. Хоча я також продовжую і самостійно допомагати. По суті, з кожної проданої шини я виділяю відсоток допомоги на ЗСУ. Або «доначу» безпосередньо шинами – потреба в армії в них дуже висока”, — розповідає Валентин.
Чоловік згадує, як познайомився з виконавцем Ptashkin на благодійному вечорі. Захід організували для збору коштів на обладнання для військового шпиталю, і Валентин виступив його генеральним спонсором.
“Після виступу ми в неформальній обстановці поспілкувались з виконавцем, і оскільки він знає, що таке війна, встиг побувати в окопах на найгарячіших напрямках і досить підтримує зв’язок зі своїм підрозділом, я сказав «Потрібні будуть шини – звертайся». Пройшов місяць, — роздається дзвінок: «Пам’ятаєш, ти казав про допомогу шинами?»… Ну, звісно, я не можу відмовити… І так кожного разу”, — ділиться волонтер.
У благодійній діяльності Валентина підтримує його дружина, яка частку своїх прибутків також переводить в донати.
“Вважаєте, ми робимо щось особливе? Я, коли зустрічаюсь із пораненими у військовому шпиталі, спілкуюсь із ними відверто, без камер, то у мене кожного разу відчуття, що ми робимо занадто мало і потрібно робити більше”, — наголошує чоловік.
