Цивілізований світ активними протестами відгукнувся на річницю вторгнення росії до України. Утворилася антипутiнська коаліція, і станом на цю дату вона налічує вже 52 країни-учасниці, що на 22 держави більше, ніж мала антигітлерівська коаліція в 1942 році, через рік після нападу фашистської Німеччини на СРСР. Цей факт свідчить про те, що людство все більше не сприймає війну як спосіб вирішення конфліктів у міждержавних відносинах, що цю гуманістичну ідею поділяє дедалі більше країн, готових разом із народами вільного світу та їх лідерами відстоювати демократичний вибір, незалежність та цілісність територій тих сусідів по планеті, які зазнали невмотивованої агресії ззовні.
Сьогодні Бессарабія.UA знайомить своїх читачів з яскравим відеорядом протестного руху, який підготував спеціально для нашого сайту виходець з України Влад Кривцов, що мешкає в ізраїльському місті Реховот. Він зібрав нам фотоматеріал, складений зі своїх особових знімків і знімків із соціальних мереж Ізраїлю.
Ці фото не просто вражають. Вони надихають, наводять на роздуми про українсько-ізраїльські відносини та спонукають робити висновки.
Почнемо з того, що весь минулий рік нашого опору російській орді Ізраїль ряснів жовто-блакитними прапорами, демонструючи безперечну, однозначну підтримку справедливої боротьби України із загарбниками.
Керівництво Ізраїлю поводилося обачно, уникало спочатку різких політичних заяв. Натомість народ не дипломатував і не церемонився, оцінюючи дії путіна та його росії. Населення, громадські організації, активісти з першого дня по сьогоднішній день гнівно засуджують російське вторгнення в Україну, яка для багатьох ізраїльтян залишається єдиною прабатьківщиною, не забутою і неподільною.
Ось звідки це жовто-блакитне багатоцвіття на вулицях, площах, де відбуваються мітинги солідарності, на гуляннях у парках та скверах, на фасадах будинків, на розфарбованих щічках школярів, на підсвічених у кольорах українського національного прапора стінах офіційних установ.
Хайфа — одне з найдавніших і найбільших міст Ізраїлю, — те саме, про яке євреї говорять: «Хайфа працює, коли Єрусалим молиться, а Тель-Авів розважається і відпочиває». Щоби показати, на чиїй вона стороні, в річницю війни Хайфа вчинила відеоінсталяцію, підсвітивши будівлю своєї мерії жовто-синім кольором.
Також зробила і мерія міста Кір’ят-Бялик.
24 лютого поточного року мітинги на підтримку України прокотилися усім Ізраїлем. А скільки їх було до того! Глядачам, звичайно, запам’яталися викладені в Інтернеті грандіознi, багатотисячнi ходи в Єрусалимі та Тель-Авіві до стін кнесету. Люди з прапорами, транспарантами, з українською символікою співали український Гімн, закликали владу зупинити росію та допомогти Україні у боротьбі з ворогом. До речі, минулої середи україномовна єврейська громада організувала до посольства рф марш проти російської агресії. Колона демонстрантів дорогою скандувала: «путін, геть з України!».
Український та ізраїльський Державні прапори як знак єднання були провезені активістами багатьма населеними пунктами країни. Ізраїльтяни залишали на полотнищах свої підписи, побажання, слова підтримки та підбадьорення.
Ініціюють різноманітні антиросійські акції як громадські організації, так і пересічні громадяни. При цьому і гроші знаходяться, і ентузіазм не вичерпується. Треба ж пошити цю величезну кількість прапорів, надрукувати листівки, закупити прапорці та інше екіпірування мітингу, продумати організацію руху, подбати про заходи безпеки. Все це у небайдужих ізраїльтян виходить!
Ізраїль на 11 тисяч кв. км менше Одеської області, а допомагає Україні безоплатно. Деякі наші обивателі бурчать: мовляв, могли б давати більше. Дають! Але роблять це по-єврейськи: мовчки, без шуму та непотрібної реклами. Ми отримуємо артилерійські снаряди та інші боєприпаси, евакуаційні вертольоти, броньовані машини швидкої допомоги, ізраїльську начинку для танків, ізраїльські добровольці воюють у лавах ЗСУ. На жаль, є загиблі хлопці. Вічна пам’ять Героям!
В історії сучасної Держави Ізраїль чимало трагічних сторінок. З перших років своєї незалежності країна змушена протистояти ворожому арабському оточенню. Ракетні обстріли з палестинських анклавів, регулярні терористичні акти забрали чимало життів мирних людей. Тож євреї знають ціну фунта лиха, вміють співчувати беззахисним, тим більше, що в ролі жертви опинилася Україна – колишня батьківщина багатьох ізраїльських громадян. Прощена немилосердна радянська влада, яка чинила перепони емігрантам, забутий ярлик «сіоністів», пом’якшилися спогади про «виховання» на партзборах тих, хто виїжджає. Ці емоції змінилися співчуттям, бо Україна, родичі, які не покинули її, друзі – у біді.
З надісланих нам знімків про братню солідарність ізраїльтян, мабуть, найкрасномовнішим став той, де укриті в українські прапори євреї моляться біля Стіни Плачу за Україну. Стіна Плачу – серце Єрусалима, історичне, святе для іудеїв місце, в якому, помолившись, можна залишити записку Богові із найзаповітнішим проханням. Якої ж сили має бути співчуття, щоб ці люди прийшли сюди помолитися за християн-українців!
Проте Ізраїль з нами. Росія, яка лицемірно брехала про «братський народ», бомбардує наші міста. А «небратський» Ізраїль, крім іншого, створив в Ашкелоні потужний Центр протезування та реабілітації, де ставить на ноги наших військових, покалічених російськими «братами».
Війна змусить нас переглянути список друзів-ворогів та гідно оцінити жертовність, фінансову й військову допомогу тих країн, які стали на захист України. Дякуємо тобі, Ізраїлю! Мир твоєму дому та твоєму народові! У нашій перемозі над ворогом буде і твій внесок, і ми цього ніколи не забудемо.
