На початку лютого місто Ізмаїл сколихнула страшна звістка — під час чергової атаки російськими шахедами Ізмаїльського району загинув моряк-прикордонник Грищенко Ілля. Чоловік мужньо захищав морські кордони України та до останнього не залишав своєї бойової позиції. Про життя, захоплення та останнє бажання героя ділиться його сестра Елеонора, ексклюзивно для Бессарабія.UA.
Ілля народився у місті на березі Дунаю — Ізмаїлі. Рідні згадують, що змалечку він був активним і цілеспрямованим хлопцем, захоплювався спортом, зокрема легкою атлетикою.
“Іллюша постійно брав участь у різних змаганнях, здобував призові місця. Можливо, саме ці якості, допомагали йому бути душею компанії, мати багато друзів як у школі, так і в дорослому віці”, — розповідає пані Елеонора.
Саме спортивне загартування і наполегливість допомогли юнаку в майбутньому доєднатися до лав Морської охорони.
“Після школи брат вступив до Одеської національної академії зв’язку імені О.С. Попова, але, не завершивши навчання, обрав шлях прикордонної служби. Довгий час перебував на Київщині, однак через стан здоров’я його перевели до рідного міста, щоб зменшити ризики та навантаження на хворий організм. Як же ми тоді раділи, що Іллюша повертається додому. Однак життя виявилося дуже непередбачуваним”, — ділиться сестра загиблого.
Службі у Морській охороні Ілля Анатолійович віддавався повністю. Води Дунаю завжди знаходились під пильним оком старшого матроса Грищенка та його побратимів.
“Незважаючи на свою сувору професію, братик був дуже доброю та чуйною людиною, завжди поспішав допомогти — і людям, і тваринам. Одного разу під час патрулювання він знайшов пораненого песика і доклав багато зусиль, щоб його вилікувати. Потім з ним у катері постійно був собака, якого Ілля згодом забрав додому”, — згадує пані Елеонора.
Серце Іллі Анатолійовича було відкритим для всіх. Навіть в останній день свого життя він думав про інших та намагався допомогати.
“Перед його останнім чергуванням він зателефонував мамі й розповів, що зустрів знайомого хлопчину, який був дуже легко одягнений, не дивлячись на морозну погоду. Іллюша попросив матусю підготувати його стару куртку, щоб віддати цьому хлопцю. Останнє його бажання було пов’язане з турботою про інших”, — ділиться жінка.
Під час цього рокового чергування старший моторист — рульовий (кулеметник) малого катера Морської охорони ціною власного життя врятував побратимів від ворожих дронів. Ілля до останнього вів вогонь, прикриваючи своїх побратимів.
“Коли мамі зателефонували, так склалось, що вона ввімкнула гучний зв’язок. Її запитали, чи вдома вона, де знаходиться. Наполягали на зустрічі. Я одразу зрозуміла — щось трапилось. Тоді телефон взяв тато, поставив кілька питань, останнє — чи живий Ілля, а потім вибіг на вулицю. Там на нього уже чекали командири брата, які повідомили страшну звістку. Для нас це був удар. Шок. Несприйняття. Біль…” — тремтячим голосом згадує Елеонора.
Для родини втрата Іллі стала невимовним болем, раною, що не загоюється. У наступні дні карети швидкої допомоги не раз приїжджали до їхнього двору, адже всі були виснажені горем, яке нищило їх зсередини.
“Мені досі важко говорити про нього, а батькам… Я навіть не можу передати, що вони пережили. Єдиною втіхою для них стала братова донька — Катюша, в якій вони бачать його продовження. Ми постійно намагаємось підтримувати з нею зв’язок, часто їздимо до колишньої дружини Іллі, щоб побачитись із племінницею. Ця дитина — наша втіха і ліки для зраненої втратою душі”, — розповідає сестра Іллі Анатолійовича.
Поховали загиблого захисника у місті Ізмаїл на Алеї слави Нового цвинтаря. Попрощатися із героєм зібралось багато людей: рідні, друзі, побратими, представники міської влади та місцеві мешканці.
“Його всі любили, і багато людей хотіли попрощатися з нашим світлим хлопчиком. Усі намагалися нас підтримати, навіть малознайомі люди. Це глибоко вразило нашу маму. Вона звернулася до присутніх із проханням берегти своїх близьких, не втрачати зв’язок, не забувати телефонувати рідним. Адже ніколи не знаєш, який дзвінок може стати останнім”, — зі сльозами на очах розповідає пані Елеонора.
Бессарабія.UA висловлює щирі співчуття родині загиблого героя.
Вічна слава загиблим захисниками України і всім, хто віддав своє життя за її свободу та незалежність!
