Вона збирає тонни допомоги захисникам на передову та постраждалим регіонам, а вдома розгорнула масштабне виробництво окопних свічок. Марії Ротар всього 27, а вона вже є надійним щитом для українських військових. До повномасштабного вторгнення героїня нашої публікації працювала у родинному агропідприємстві, а тепер ще має статус “волонтерка”, за яким стоїть плідна робота над наближенням української Перемоги. Бессарабія.UA розпочинає цикл публікацій про діяльність Марії, яка змогла об’єднати навколо себе тисячі людей.
Один в полі не воїн
Марія Ротар родом із села Першотравневе Ізмаїльського району. Тут дівчина провела дитинство та юність, а після отримання атестата за порадою батьків вступила до Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана на спеціальність маркетинг.
Переїзд нашої героїні до Києва на навчання припав на події 2013 року. Марія була учасницею Революції Гідності. Вона з перших днів її початку разом з друзями відвідувала акції протесту на Майдані Незалежності.
“У гуртожитку, в нашій кімнаті цілодобово була на одному з ноутбуків увімкнена пряма трансляція з Майдану. Ніколи не забуду ті моменти, коли зранку ти йдеш на лекції, а вже після обіду — відстоювати права та норми нашого народу в столиці держави. Саме тоді я вперше відчувала, що один в полі не воїн. Тільки разом ми сила, яка може чинити опір, робити зміни та створювати щось нове і прекрасне. Тоді, на Майдані побачила як це важливо — ідея, яка обʼєднує усіх навколо”, — розповідає Марія.
Змінювалася Україна та бачила зміни в собі й Марія. На третьому курсі дівчина вирішила здобути другу освіту та подала документи у своєму ЗВО на факультет аудиту в агропромисловому комплексі.
Вибір пав на нього не випадково. Родина Марії вже багато років працює на власному агропідприємстві.
Ще у далекому 1998 році її бабуся з дідусем заснували селянське фермерське господарство, в якому вони довгий проміжок часу самі сумлінно працювали, а потім передали справу дітям та онукам, тепер їм керує батько Марії.
Дівчина вчилась паралельно на двох факультетах, а після отримання диплома про першу вищу освіту переїхала з Києва в Ізмаїл. Тут уже Марія одружилася зі своїм коханим Анатолієм. Спочатку молода дружина допомагала чоловікові у справі, яку він тільки відкрив. А згодом почала працювати у родинному агропідприємстві, в якому основний напрямок роботи — вирощування зернових та технічних культур. Однак Марія разом з батьками пробували й нові спрямування.
“Спочатку це було тваринництво та зоотехнологія. Переймали досвід інших, багато вчились. Відвідували різні курси, тренінги, навчання, конференції. Згодом займалась сироварінням. Аби повністю розуміти справу із середини, поїхали до Франції переймати досвід іноземних колег. Далі протягом декількох років займалась виготовленням та реалізацією готової продукції у нас на Бессарабії”, — розповідає наша героїня.
Але у 2019 та 2020 роках на території Одеської області, у тому числі й на Бессарабії, склалася вкрай критична ситуація — від 80% до 100% посівів загинули внаслідок посухи. Великих збитків понесло й агропідприємство родини Марії, тому виробництво довелося припинити та направити всі сили на підтримку сільськогосподарських культур.
“Хочу зазначити, що завдяки вмінням, знанням та важкій праці фермерів, Україна займає одне з провідних місць у світі з виробництва сільськогосподарської продукції. Ми щодня бачимо цих фахівців аграрної галузі — трактористів, бухгалтерів, керівників, агрономів та просто універсальних солдатів, що працюють у цій сфері, які живуть поруч, скромних й працьовитих, не звиклих до слави та почестей, але саме їхня щоденна праця — то джерело людської мудрості й самовідданості”, — зазначає Марія.
Зігріла військових добрими справами
Волонтерський шлях нашої героїні розпочався восени 2022 року з її знайомства з військовими, які лікувалися в Ізмаїльській лікарні. Перший збір Марія відкрила на їх потреби, але тоді не сподівалася реалізувати задум.
“Сума, яку я встановила, була 3000 гривень. Думала буду збирати декілька днів, але зібрала за кілька годин. Була вражена тим, як люди відгукнулися і допомогли. Так і почався мій волонтерський шлях. Спочатку допомагала цим військовим, яких перевели на лікування до нашого міста”, — згадує Марія.
Згодом, захисники, яким допомагала Марія, познайомили її з волонтеркою Світланою Скидан, вона збирала допомогу військовим на передовій.
“Вона розвіяла мої міфи та сумніви, адже я була впевнена, що для того, щоб щось таке робити, займатись благодійністю чи волонтерством, або просто допомагати іншим, треба бути й самому шанованим та впізнаваним, мати багато коштів та свою аудиторію. Однак саме вона, волонтерка Світлана Скидан з Миколаївської області, мене надихнула та показала, що це не так, за що їй велика подяка”, — каже наша героїня.
У листопаді, коли ставало холодніше й військові потребували хоча б якесь тепло, волонтери шукали для них окопні свічки, але їх ніде не можливо було дістати. Тоді ж Марія вирішила самостійно їх виробляти.
Першу партію окопних свічок вона робила разом з чоловіком та молодшими братами й сестрами. Необхідний матеріал родина Марії купувала за власні кошти. Та коли стало зрозуміло, що в окопних свічках є постійна потреба, дівчина відкрила рахунок збору.
Згодом, завдяки підтримці небайдужих до долі країни людей, родина Ротар в себе вдома розгорнула масштабне виробництво окопних свічок, які зігріватимуть не передовій українських воїнів. Мало того, щоб захисники точно знали звідки ці посилки, Марія замовила для коробок та бляшанок дизайнерські наклейки з гаслом “Палкий привіт з Бессарабії. Дякуємо вам!”.
“Всю зиму робили окопні свічки. Ми з чоловіком після роботи, брати та сестри, наші батьки, татова сестра. Хто після роботи, хто після школи збирались разом та до пізньої ночі робили свічки. Кухня перетворилась на суцільний цех. Збирали кошти, замовляли матеріали, робили свічки й відправляли в самі необхідні місця”, — згадує волонтерка.
Підтримала свою випускницю Першотравневська школа, у рамках співпраці з благодійним литовським фондом Help Mira заклад освіти надав Марії 50 кілограмів парафіну.
Окрім окопних свічок вона збирала хлопцям продукти, медикаменти та навіть буржуйки, які виготовляли за ініціативою та фінансуванням батьків Марії та Анатолія. Об’єми відправлень на передову вражали та і, звісно, потребували великих витрат.
Тому у лютому дівчина вирішила офіційно стати волонтеркою, її дані були внесені до єдиного реєстру. Отримання статусу дозволило узаконити надходження коштів на картку та дало змогу співпрацювати Марії з Новою Поштою. Відтепер доставка посилок до 1 тонни волонтерка могла не сплачувати за тарифами постачальника та економити до 5000 гривень і на ці кошти закривати інші запити.
Також тоді Марія змогла отримати безкоштовну партію парафіну на підставі Меморандуму про співпрацю між Литовським благодійним фондом 1К. lt та українською благодійною організацією БФ «Міра Хелп».
Продовження буде…
