У лютому 2022 року Анастасія Кружкова була на сьомому місяці вагітності, під серцем носила сина. Її чоловік, морський піхотинець, 30-річний Михайло саме мав повертатися із відрядження з острова Зміїний. Подружжя тоді рахувало дні до зустрічі, однак через напад росії вона досі не відбулася. Це дружина полоненого розповіла Бессарабія.UA.
Народжений воїном
Михайло родом із села Калчева Василівської громади, його військова служба розпочалася ще у 2015 році. Чоловік не був військовозобов’язаним та не підпадав під загальну мобілізацію, але все одно хотів бути корисним своїй країні. Тому й розпочав службу за контрактом. Михайло, як і його військовий батько, завжди зосереджено та зважено проходив бойові завдання. Хотів бути обізнаним у військовій справі, відповідальним та мужнім.
Спілкування з Анастасією чоловік розпочав у соціальних мережах, перебуваючи далеко від рідного краю. І не зважаючи на те, що вони разом із Болградського району, раніше їх шляхи ніколи не перетиналися. Настя розуміла, що коханий повністю відданий своїй справі, але після трьох місяців відносин все-таки погодилася стати дружиною військового. На той час Михайло вже був у складі славнозвісного 88-го окремого батальйону морської піхоти.
Як раз перед повномасштабним вторгненням йому надали звання “старший матрос”, але він не встиг його прийняти.
“Він жив армією, навіть вдома все у нас було за армійськими порядками, чітко розпланований день, спільні сніданки, прогулянки, хатні справи. Михайло дуже дисциплінований, та й мені з ним було спокійніше, бо розумію, що він чітко знає, чого хоче”, — розповідає Анастасія.
Попри складну роботу та постійні відрядження, вона завжди терпляче чекала коханого, якщо він на завданні, то й Настя не спить. Вночі 24 лютого, Михайло відправляв різні відео експертів про війну, ніби натякав дружині, що в країні очікується щось погане, але через вагітність боявся налякати.
“Вранці я думала, що він вітатиме доньку з Днем народження, але Михайло сказав, що почалася війна. Далі були короткі дзвінки, чоловік повідомив, що громадянських евакуюють з острова, а вони будуть наступними. А що там насправді відбувалося, не розповідав. Лише промовляв “бережи дитину, не хвилюйся”, — згадує Анастасія.
У цей момент під час нашої розмови жінка не стримує сліз, 9-річна донька Вікторія одразу починає обнімати маму, щоб та заспокоїлася.
Це надскладний період життя родини Кружкових. Вагітна жінка отримала великий стрес — повідомлення про загибель захисників Зміїного, визнання полону, очікування.
Діти — його крила
10 травня на світ з’явився довгоочікуваний син Анастасії та Михайла. Жінка прислухалася до чоловіка — народила здорового хлопчика, як вони й планували разом, назвала його Микитою.
У день виписки із пологового, на жаль, татуся не було поруч. Через полон він втратив можливість обирати з донькою квіти для дружини, першим взяти сина на руки, обійняти кохану. А потім не зміг побачити перші кроки Микитки, почути його перші слова, не зміг зустрічати Вікторію зі школи, чути про її успіхи. Він багато чого не зміг…
“Весною був короткий дзвінок від нього. Михайло тоді вперше побачив сина, посміхався та казав, що він дуже схожий на нього ”, — знову плаче Анастасія.
Вона щодня розповідає дітям про батька, син уважно слухає, неначе краще за дорослих все розуміє, не за роками доросла донька є надійною підтримкою матусі.
“У нас стоїть велика шафа, в якій є полиця, де розташовані речі Михайла, Микитка підходить до неї та каже: “Тато, тато!” — ділиться Анастасія.
Вікторія та її маленький братик вже є учасниками групи “Захисники Зміїного”, разом із мамою вони знімають соціальні ролики, виходять на акції у підтримку військовополонених. Вони вдихають життя у своїх батьків — Анастасії, яка поруч фізично, та Михайлові, який поруч ментально.
33 захисники Зміїного й досі у полоні
Публікації про оборонців Зміїного — це нагадування світові про важливість обмінів полонених. Через історії військових, родин ми хочемо відкрити двері, які повернуть їх до Батьківщини.
Громадська організація “Захисників Зміїного” об’єднала родини у боротьбі за близьких. Батьки, дружини, діти, брати та сестри полонених тримають стрій попри втому, злість та розпач.
“Ми вже як одна велика родина, без цієї підтримки не уявляю, як би ми справлялися. Це колосальна робота, витримка, сила та непохитна віра, якою ми живемо. Ми їх витягнемо обов’язково!” — стверджує дружина полоненого.
Анастасія розуміє, у якому фізичному та психологічному стані знаходиться її чоловік, розуміє, скільки часу займають перемовини про обміни, складність їх реалізації, а також й знає щодо проблем реабілітації полонених, тому вкотре просить допомоги.
“Про обміни потрібно кричати на весь світ, звільніть нарешті захисників Зміїного! Цифра 33 не зрушилася з місця вже багато місяців. Звільніть мого чоловіка Михайла Кружкова, благаю”, — звертається Анастасія Кружкова, дружина військовополоненого старшого матроса Михайла Михайловича Кружкова.
Фото з архіву родини Кружкових