Бессарабія.UA публікує продовження історії волонтерства 27-річної Марії Ротар із села Першотравневе Ізмаїльського району, яка змогла об’єднати навколо себе тисячі людей задля Перемоги над ворогом.
У попередній частині ми вже писали про те, як дівчина почала допомагати військовим, яку допомогу збирала для них взимку і як розгорнула вдома цех з виготовлення окопних свічок. Однак черговим викликом для Марії стала аварія на Каховській ГЕС та запити на дороге обладнання від захисників. Хто підтримував волонтерку весь цей час та чи вдалося виправдати сподівання, читайте у матеріалі.
Виклики волонтерства
“Теплі” відправки Марія Ротар здійснювала до квітня, а далі отримувала запити на обладнання для військових: рації, генератори, зварювальні апарати та інше. Запит-пошук-придбання-відправка – цей ланцюг Марія намагалася провести за короткий час, бо вона розуміла, що кожна хвилина на війні вкрай важлива.
“Часто були й випадки, коли ми беремо з чоловіком товар, який необхідний хлопцям, на себе в борг, а потім, зібравши необхідну суму, віддаємо кошти. Наприклад, якщо генератор чи ще там щось треба терміново, то шукаємо це, чоловік домовляється про відстрочку, відправляємо у той же день хлопцям, а самі потім ще збираємо кошти та розраховуємось”, – розповідає Марія.
Вона вже приблизно розуміла скільки часу потрібно для збору необхідної суми та прорахування терміну доставки. Тобто робота була налагоджена, збори закривалися, в її праці все було більш-менш стабільно. Між загальними зборами Марія з Анатолієм ще й навідувалися до поранених військових у шпиталях, привозили їм смаколики та інші необхідні речі, спілкувалися та підтримували моральний дух.
За день до трагедії на Каховському водосховищі Марія саме здійснила чергову відправку хлопцям, однак видихнути на повні груди не встигла.
“Перші пару годин у шоці від того, що відбувалось. А далі мені написав Артем, волонтер з Києва. Розповів, яка ситуація у Херсоні та що допомога буде їхати з Києва. Просить мене доєднатись, щоб я теж зібрала необхідне за його списком і виїхала з Одеської області”, – згадує наша героїня.
Через пів години отримала Марія й повідомлення від знайомої з Рівного, яка одна з перших підтримала волонтерку у зборі. І трохи більше ніж за добу на рахунку волонтерки було вже 70 тисяч гривень.
Їхати до Херсона Марія та Анатолій не планували самостійно, але запити на питну воду були у великій кількості, також багато речей приносили односельці, вантаж був завеликим.
“Відповідно доставка буде коштувати дорого, і не все влізе, тому ми прийняли рішення їхати автомобілем. Але і тут була проблема – у нас немає буса, що робити? Зайшли у телефонну книгу – чоловік набрав одного знайомого, він погодився віддати свою машину. Ми здивувалися, бо думали, що знайти машину буде набагато складніше”, – дивується наша героїня.
Той бус виявився замалим, однак інший чоловік, до якого звернулася родина Ротар, без сумнівів віддав своє авто для того, щоб вантаж доставили до місця призначення. Дорогою вже Марія та Анатолій приєдналися до колони гуманітарної допомоги, що рухалася до Херсонської області.
“Я була неймовірно вражена такою згуртованістю наших людей. І тих, хто донатить, і тих, хто приносив кошти, їжу, речі, і тих, хто так самого як і ми прийняли рішення їхати туди. Тому що, дорогою на Херсон ми зустрічали дуже багато людей та машин як легкових, так і вантажних звичайних українців, які везли все, що у них було”, – згадує Марія.
Загалом волонтерка допомагає морпіхам, бойовим медикам, механізованій, аеромобільній, мотопіхотній, окремій штурмовій бригадам на Донецькому напрямку. А також збирає допомогу військовому з Першотравневого, який служить у десантно-штурмових військах.
Не стояти на місці – йти вперед
Марія, окрім волонтерства, продовжує справу у родинному агропідприємстві, яке до речі є учасником Всеукраїнської аграрної ради та членом організації водокористувачів “Вода Життя”, які своєю чергою беруть активну участь у допомозі країні.
Ми знаємо, що у воєнний час аграрії країни є безсумнівним тилом, який постійно працює, аби підтримати економіку країну та забезпечити населення продуктами. Однак вони також опинилися у ризику, оскільки зменшилися обсяги фінансування, скоротилися пропозиції товарних кредитів, які були одним з основних джерел залучення ресурсів для українських агровиробників.
“Інструмент дозволяв аграріям забезпечувати себе необхідним насінням, засобами захисту рослин для польових робіт, а повертати кошти постачальникам вже після збору та продажу врожаю. Через обмежений експорт та низькі ціни на сільгосппродукцію в Україні, фермери вичерпали власні ресурси. Але ми не зупиняємось та працюємо: сіємо, виплачуємо зарплати, підтримуємо економіку та шукаємо нові рішення у вирішенні питань і фінансової допомоги”, – розповідає Марія.
Для того, щоб отримати нові знання та підтримати підприємство, дівчина вирішила взяти участь у програмі TalentA-2023 від Corteva Agriscience. Це інноваційна освітньо-грантова програма для розвитку та підтримки талановитих сільських жінок-фермерок і покращення продовольчої безпеки їхніх громад. Corteva одна з перших залишила ринок рф та всебічно підтримує Україну.
“Програма надасть інформацію, яка б допомогла нам забезпечити життєздатність власного бізнесу в умовах війни відповідно до практик сталого розвитку, а також надасть можливість виграти гранти на загальну суму понад 1 мільйон гривень для зростання власного бізнесу та соціальної підтримки своїх громад”, – пояснює Марія Ротар.
Аби долучитись до програми TalentA-2023, треба відповідати різним критеріям та пройти відбір. Марії все вдалося, найближчі пів року вона братиме участь у програмі, яка включає різні етапи – навчальний хаб, конкурс мікропроєктів, написання гранту його захист.
Окрім цього масштабного проєкту, Марія працює SMM-спеціалістом, займається просуванням у соцмережах. Всі ці знання та вміння вона вкладає у своє майбутнє на українській землі.
Історія Марії про натхнення, про громадську позицію та відданість країні. Мотивують волонтерку люди, яким не байдуже майбутнє України, які щодня відстоюють її.
“Щодня наші захисники боронять Україну, захищаючи рідну землю, незалежність та кожного з нас. Щохвилини, ризикуючи власним життям, там хтось оберігає спокій мільйонів громадян. Ми щодня дякуємо ЗСУ за боротьбу і захист, за можливість прокинутися зранку. Водночас треба пам’ятати, що наша незалежність і перемога України у цій війні залежить від кожного з нас. І боротися за неї треба не лише на передовій. І тут мене мотивують наші люди, адже як би не було кому важко, ми все одно єднаємось і допомагаємо”, – стверджує наша героїня.
Сім’я як приклад єдності та підтримки
Марія каже, що таких вражень та маленьких перемог у волонтерстві вона б не змогла досягти без своєї групи підтримки. Також не акцентує увагу на тому, що вона ініціатор якихось дій, часто від неї чути тверде “ми разом”. Так ось “разом” – це оточення нашої героїні, завдяки якому “волонтерка” не лише слово, це велика спільна робота. В її родині від малого до великого об’єднані загальною мрією – подолати ворога.
На початку діяльності всі страхи дівчини розвіяв чоловік Анатолій, він неймовірна підтримка, надійний захист, це про кохання та повагу в умовах війни.
Безмежно вдячна Марія й сестрі чоловіка Ірині, яка допомагала з виготовленням свічок, брату Роману, сестрам Анастасії та Катерині. У вільний від навчання час вони дружньо справлялися на виробництві свічок, вирізали картон, заливали бляшанки, сортували.
Батькам Тетяні, Миколі, Наталії та Михайлу, які завжди допомагали фінансово чи продуктами, приєднувались до виробництва окопних свічок, коли мали час, а на своїх підприємствах виготовляли буржуйки.
Бабусям Марії, Ніні, дідусям Миколі та Михайлу, які, не зважаючи на поважний вік, підтримували збір онуків. Тіткам Інні, Олені та двом дядькам Олександрам, які допомагали у виробництві свічок, закупкці продуктів та фінансово.
“Та всі, всі, всі інші родичі, друзі, знайомі, однокласники, одногрупники, люди, які підписані на мене в Instagram, люди з мого села, люди з нашого міста, люди, яких я не знаю і ніколи не бачила, але вони знають мене чи десь бачили й донатять. Одним словом українці – сильна та нескорена нація, що з давніх віків славилися відвагою, взаємодопомогою та згуртованістю у найважчі часи”, – з вдячністю закінчує нашу розмову волонтерка.
Бессарабія.UA дякує Марії Ротар за щирі емоції, відвертість та окремо за допомогу країні.
Слідкувати за діяльністю Марії можна на сторінці в Іnstagram за посиланням.
Реквізити для збору коштів
5168 7451 2988 6112
Монобанк за посиланням https://send.monobank.ua/jar/6XDiqL12rS
Єднаймося та вперед до Перемоги!
