Другий день «Зоряного прес-клубу з Олександром Ягольником», який відбувся 29 червня в Ізмаїльській картинній галереї, пройшов в атмосфері жвавого спілкування між журналістами і учасниками «Дунайської Січі». Широкому загалу мас-медіа були представлені Сергій Доценко та білоруський гурт «ZNICH».

Перший гість клубу – Сергій Доценко – дуже визначна особистість в українському шоубізі. Він є аранжувальником, автором хітів Ірини Білик, Наталії Могилевської, Ніни Матвієнко, Віталія Козловського та багатьох інших українських виконавців.  Багато його пісень увійшло до платинових платівок цих виконавців. Крім того, Сергій – співак і композитор, музичний продюсер і директор рекордингової компанії «Kalina Music».

Під час спілкування з гостем піднімалися теми занепаду української музики до 2014 року у зв’язку з домінуванням російського музичного продукту. Після закриття російського ринку українська музика стала набирати обертів, звертаючись до кращих європейських традицій. Вголос залунала аутентичність в композиціях, зріс рівень їх аранжування та виконання. Музичний продюсер розповів про особливості своєї діяльності та зазначив, що такого поняття як російський шоу-бізнес, точно кажучи, взагалі немає. Він практично на сто відсотків складається із вихідців України, які поступово асимілювалися і чомусь не дуже охоче ідентифікують себе з нашою країною. За рахунок талановитих українців (співаків, звукорежисерів, музикантів) і при правильному менеджменті сформувався російський шоу-бізнес як явище.

Сергій Доценко впевнений, що зараз на українському музичному Олімпі з’являється все більше якісних гуртів та співаків, в яких простежується індивідуальність. І  зараз вони відчувають себе впевненіше на світових сценах, бо є яскравими та самоідентичними.

Музичного продюсера, який займався аранжуванням нової пісні ізмаїльської зірки Олесі Кічук, вразила молода виконавиця. Він назвав її «колоритною вокалісткою,у якої простежуються специфічні мелізми з елементами етніки». І цим вона відрізняється від інших. Відзначимо, що на Міжнародному рок-фестивалі «Дунайська Січ» Олеся у новому образі виконувала пісню «Мій Ізмаїл», що з’явилася завдяки поету, композитору, генеральному продюсеру фестивалю “Дунайська Січ” Александру Ягольнику.

Другий гість прес-клубу –  ­ яскравий та неординарний білоруський гурт «ZNICH», який в своїй творчості використовує симбіоз фольку та металу. Лідер команди Алєсь Таболіч  розповів, що колектив більше 23 років співає свої пісні суто білоруською мовою і пропагує її.

Алєсь вважає, що представники білоруської альтернативної музики в їх країні не можуть знайти себе, бо їх не підтримує перш за все держава.  А про допомогу меценатів говорити  й годі. Майже всі бюджетні кошти, направлені на розвиток культури, витрачаються на організацію Міжнародного фестивалю мистецтв «Слов’янський базар у Вітебську», де майже немає білоруських зірок, а найбільше представників російської естради. Практично всі канали телебачення та радіо транслюють музичну культуру Росії. Білоруська мова чомусь не в пріоритеті. Лідер гурту вважає, що такий фестиваль як «Дунайська Січ» – подарунок для колективів, що працюють в напрямку року. І у них є можливість представити свою творчість на таких рок-фестах. В Білорусі таких фестивалів практично немає.  На «Дунайську Січ» гурт приїхав з композицією «Дунаю, Дунаю, чому тихо йдеш?»,  («Дунаю-Дунаю, чаму ціха йдзеш?»). Алєсь Таболіч наголосив на тому, що українська культура тотожна білоруській. Взяти хоча б українські вишиванки, які дуже схожі на вишиті сорочки різних районів Білорусі.

Обидва гості «Зоряного прес-клубу з Олександром Ягольником» відзначили прекрасну організацію «Дунайської Січі», грандіозну сцену та потужний звук. Зокрема, Алєсь Таболіч  впевнений, що у фестивалю є майбутнє, тому що з кожним роком він буде збирати все більше молоді, допоки є такі меценати, як президент «Дунайської Січі» Віктор Куртєв.  Бо саме цього року рок-фест вийшов на абсолютно новий рівень – європейський.