Життя родини Ірини, Миколи та їхніх двох дітей розділилось на “до” і “після”, коли у спальню їхньої квартири влетів ворожий дрон і повністю знищив все помешкання. Про свої думки у перші хвилини “прильоту”, спроби врятувати своє майно та бюрократичні перепони на шляху до державної компенсації жінка відверто ділиться з Бессарабія.UA.
У ніч на 27 вересня місто Ізмаїл було атаковане російськими безпілотниками. Внаслідок цього було пошкоджено багато домівок, серед яких і будинок Ірини Вініченко.
“Тієї ночі ми не одразу зреагували на тривогу. Лише тоді, коли у Телеграм-чаті написали, що на місто летять ще 9 шахедів, ми з дітьми побігли у коридор. Через кілька хвилин один з дронів влетів прямісінько у нашу спальню”, – розповідає пані Ірина.
Від вибуху квартира зайнялася. Ірину, її чоловіка та дітей присипало уламками стелі та стін. Перше, що почула жінка, – наляканий крик доньки, та ще більш страшним видалось мовчання старшого сина.
“Я відчувала, що мене наче закопують заживо. Ти не можеш дихати, нічого не бачиш. Навкруги тільки темрява і пил. Я чула, як кричить донечка, але син мовчав, це було жахливо. Пізніше я побачила, що він просто прикрив сестру собою під час “прильоту” і мовчки допомагав їй вибратись із завалів. Від вибуху вхідні двері вибило назовні, я побачила цю шпаринку світла і зрозуміла, що ми ще можемо врятуватись”, – з плачем ділиться Ірина Вініченко.
Коли вже родина була врятована і всі стояли на подвір’ї, Микола повернувся у палаючий будинок, щоб врятувати документи, дружина кинулась за ним. В останні хвилини, поки вогонь сягнув зали, вони встигли їх винести. До місця трагедії одразу ж прибули співробітники СБУ, щоб вилучити мотор безпілотника. Рятувальні служби обіцяли бути після відбою повітряної тривоги, але, на жаль, час для порятунку будинку від вогню вже було втрачено. Людям лишалося просто спостерігати, як палає все їхнє майно.
“Коли прибули медики, ми відмовились від госпіталізації. Тяжких травм у нас не було, серйознішою проблемою був наш психологічний стан. Потім нам запропонували тимчасовий прихисток у комунальному закладі. Ми також відмовились. Поїхали до рідних”, – ділиться спогадами жінка.
Коли шоковий стан пройшов, Ірина з Миколою звернулися до міської влади з питанням про компенсацію. Там порадили подати заявку в Дії. Але, як виявилось, для того, щоб заявку прийняли, усі власники їхнього зруйнованого багатоквартирного будинку мають зареєструватися. На жаль, вони не всі мають переоформлені документи нового зразка, через що отримання компенсації стає неможливим.
“Нам лишається лише чекати, коли міська влада відбудує нашу частину зруйнованого під’їзду. Але коли це буде? Як нам жити далі?” – приречено каже Ірина.
Бессарабія.UA висловлює свої співчуття постраждалій родині та звертається до всіх небайдужих з проханням надати посильну матеріальну допомогу та підтримати їх у складний період життя.
Картка ПриватБанку, на ім’я Ірини Вініченко: 5363542019393819.
