У селі Баннівка Василівської громади функціонує особливий простір — будинок-музей “Българска къща” (“Болгарська хата”). Це не просто експозиція, а справжній осередок пам’яті про життя болгарських переселенців у Бессарабії. У справжній скарбниці історії побувала журналістка Бессарабія.UA.
Музей було відкрито у 2011 році за ініціативи колективу Баннівського будинку культури, який тоді очолювала Ніна Генчевська, котра вклала душу та багато зусиль для його створення. Для максимальної автентичності експозицію розмістили у справжній оселі — будинку родини Домнікії та Степана Берових, що розташований у самому серці села.
Жива експозиція
Щойно переступаєш поріг будинку ти ніби переносишся на сто років назад. Подвір’я, кам’яний паркан, віконниці, фіранки на дверях — тут усе дихає минулим. Тут немає випадкових деталей, адже кожна річ має свою історію, свою душу.
“Музей облаштований як жива експозиція. Це не закриті вітрини — це справжній дім, у якому, здається, й досі живуть господарі. Три кімнати відкривають перед відвідувачами світ болгарського побуту XIX–XX століть”, — розповідає про музей директорка Баннівського будинку культури Жанна Пундєва.
Перша кімната — серце оселі. Саме тут приймали гостей, святкували, проводили заручини й весілля. Великий круглий стіл зі святковою скатертиною, різьблена лавка, старовинне трюмо, шафа-сервант — все це створює атмосферу тепла, родинності та гостинності.
Поруч — духовний куточок, де розташовані ікони, Біблія, вишиті рушники. Тут відчувається особливий спокій і глибока віра, яка була невід’ємною частиною життя кожної родини Баннівки.
Друга кімната — спальня. Затишна, охайна, сакральна. Болгари здавна дбайливо ставилися до місця відпочинку. Кожне ліжко прикрашене витканою накидкою, що вкриває подушки, а край простирадла оздоблений декоративними елементами, які звисають донизу. Болгари ставилися до місця відпочинку з великою повагою, навіть дітям забороняли стрибати на ліжку, аби не порушити порядок і гармонію.
Третя кімната переносить у щоденне життя місцевих жителів. Тут зібрані предмети побуту та ремесел давнини. Влітку господарі зазвичай важко працювали на полі, а взимку проводили в турботах про благоустрій свого житла.
Жінки пряли, ткали, вишивали, а чоловіки шили взуття та одяг. Ткацький верстат був майже в кожній хаті — це символ працьовитості та достатку.
Особливою традицією були вечірні “сидянки”. Молодь збиралася разом, дівчата вишивали рушники (болг. — пішкірі), простирадла (болг. — чершав), прикрашали подушки, співали пісні, ділилися історіями. Усе це — під м’яким світлом лампи, в атмосфері щирості та єдності.
Кожна дівчина готувала посаг — і чим він був багатшим, тим більш завидною вважалася наречена. На весіллях придане уважно оцінювали всі, обов’язково мали бути ковдри, подушки, постіль, половики у великій кількості.
Спадщина
Окреме місце в музеї займає колекція кукерських масок — яскравий символ обрядової культури. Саме тут зберігаються костюми, створені Тетяною Генчевою, керівницею кукерської групи “Басма”. Важливо згадати, що у Баннівці відтворили давній обряд Сирних Заговезнів із яскравим костюмованим дійством, який проводився на Масляну. Обряд внесений до переліку елементів нематеріальної культурної спадщини Одещини.
У коридорі будинку-музею ще одна історія у фотографіях — портрети людей, весілля, свята, прощання… Життя села у всіх його проявах.
“Ми хочемо, щоб кожен гість не просто побачив, а відчув цю історію. Наявні експонати зібрані всім селом. І люди досі приносять речі, які зберігали поколіннями”, — розповідає Тетяна Генчева.
Серце Баннівки
На базі будинку-музею проводяться культурні заходи, спрямовані на збереження та популяризацію болгарської спадщини. Зокрема, працівники сфери культури відтворюють традиції та обряди “Сурва”, “Коледа”, “Лазар”, “Баба Марта” та інші.
Фольклорні й хореографічні колективи регулярно виступають, органічно доповнюючи атмосферу автентичного культурного простору.
У планах колективу Баннівського будинку культури, який опікується музеєм, — розширення експозиції, облаштування альтанок на подвір’ї, а також ремонт другої частини будинку з облаштуванням печі для проведення різноманітних майстер-класів.
“Хочеться показати туристам і гостям побут болгар зсередини, дати змогу відчути, як жили наші прадіди, що саме вони передали нам у спадок. Адже це не лише матеріальні речі — це кухня, традиції, обряди, пісні й танці. Саме тут — осередок культури, наша історія, серце Баннівки”, — ділиться Жанна Іванівна.
“Болгарська къща” — це більше, ніж музей. Це жива пам’ять, яка об’єднує покоління і нагадує, ким ми є.
Цей матеріал підготовлено за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.