Етнографічна кімната “Народна къща” у селі Табаки Болградської громади стала місцем, де зберігаються цінні для історії та культури Бессарабії експонати. Вона є головним осередком, де збирається місцева молодь, яка вивчає старовинні обрядові пісні та колядки. Про це повідомляє Бессарабія.UA.
Ініціаторкою відкриття етнографічної кімнати є місцева жителька Прасковія Цоєва, яка має педагогічну освіту та завжди проявляє інтерес до місцевого фольклору, вивчення традицій та обрядів.
За допомогою ініціативної групи серед молоді та старожил села Прасковія Іванівна збирала експонати для облаштування кімнати. У 2019 році їх розмістили у будівлі початкової школи. Тут є історичні книги, національні костюми, хустки, домоткані килими, вишиті серветки, предмети народного мистецтва та побуту, меблі.
“Кожен експонат — це частина історії якоїсь родини, це скарб. Тому ми хочемо не тільки зберігати їх, а й розповідати про їх долю, знати якомога більше про наших дарувальників”, — розповідає Прасковія Цоєва.
Гордість та відрада
Вже п’ятий рік при етнографічній кімнаті функціонує фольклорна група “Табашко коледарче”, яка відтворює наживо національний обряд “Коледа”. Під керівництвом Прасковії Іванівни діти змогли вивчити десятки обрядових пісень, різдвяні та новорічні колядки болгарською мовою.
Минулого року сформувалася й група дівчат, яка відтворює старовинні обряди “Пеперуда”, “Лазаруване” та займається рукоділлям в етнографічній кімнаті.
“В першу чергу я вдячна їхнім батькам, бабусям і дідусям, які виховали у них любов до рідного краю, його культури. Вдячна керівництву села, місцевим жителям, що підтримують нас у різних ініціативах, які спонукають і далі продовжувати цю справу”, — каже Прасковія Іванівна.
Журналістка Бессарабія.UA побувала на черговій зустрічі фольклорної групи. 18 лютого її учасники запросили до етнографічної кімнати 86-річного мешканця села Табаки Василя Костянтиновича Іванова, який розповів, як свого часу колядували у селі, як готувалися до свята Різдва. Разом із дітьми він співав колядки та допомагав їм відродити ті частини пісень, які з часом загубилися.
“Від того, що у селі функціонує така група, радісно на душі, бо ви зберігаєте традиції. Бачу тут багато молоді, яка зацікавлена і робить важливу справу для історії нашого краю”, — зауважив Василь Костянтинович.
Кожна зустріч для Прасковії Іванівни відкриває нові двері у минуле, вона старанно фіксує нові факти та знання, адже це дає змогу збагатити та зберегти культурну спадщину Бессарабії. Крім того, вона мріє про отримання статусу етнографічної кімнати, її розвиток та про друк збірки обрядових пісень.
