Днями Ізмаїл відвідала громадська діячка, блогер, журналіст Оксана Левкова. Очолювана нею Всеукраїнська громадська організація «Не будь байдужим!» ось уже 14 років поспіль проводить просвітницькі та культурні заходи в усіх областях України, допомагає тисячам українських шкіл, сотням бібліотек та десяткам музеїв матеріалами, консультаціями, знімає фільми, що популяризують історію та мову, а також сучасну музику.

– Пані Оксано, що привело Вас у наш край? Чи можуть ізмаїльці долучитися до Ваших проектів?

– Це вже другий мій приїзд до вашого міста. Перший відбувся в серпні минулого року, і це була одна з найприємніших подорожей мого життя. Дуже сподобалося те, як живуть і співпрацюють у Бессарабії представники різних національностей, сонячність та екологічність краю, поєднані з високими технологіями. Але оскільки мої друзі із соцмереж та активісти з інших областей України (це десятки тисяч людей) не надто повірили в його прогресивність та перспективність, яку я намагалася показати у своїх публічних виступах та дописах, я вирішила приїхати сюди з відеооператором якісної студії та відзняти всі цікавинки. Власне, спростуванням негативних стереотипів одних регіонів України стосовно інших моя громадська організація займається вже півтора десятиліття. І ми закликаємо всіх якнайчастіше подорожувати Україною. Адже якщо процвітає несприйняття однієї області іншою, то в разі зовнішньої загрози громадяни першої відмовляються захищати мешканців іншої. Тобто, в ідеалі ми хотіли б, щоб сюди приїжджали насолоджуватися, а не критикувати. Як прості люди, так і зірки сучасної української літератури, музики, авторитетні лектори з різних наукових сфер, активісти, реформатори.

– А за що критикують?

– За відсутність туристичної інфраструктури, за совковий сервіс, за неактивність громадян, відсутність бажання розвивати нові технології у будь-якій сфері та загалом своє місто, за неукраїноорієнтованість регіону в цілому. Заради справедливості мушу наголосити, що безліч активних людей, (переважно з великих міст), тролять за це не лише Бессарабію, а й інші частини України.

– Що Вам з відеооператором вдалося побачити йвідзняти?

– Нам із висококласним оператором Василем Возняком дуже пощастило. Тому що нам допомагали у зйомках просунуті ізмаїльці: Тетяна Куля та її чоловік Денис. Це фінансові консультанти, які працюють у страховій компанії, дуже відкриті, суспільно активні, ерудовані, легкі у спілкуванні, і вони справді добре знають Одещину. Саме з ними ми побували в ІДГУ, на сонячних електростанціях ГК «Метрополія», на виноробні «Колоніст» у с. Криничному, у Вилково на території комплексу «Пелікан-тур», а потім іще чкурнули північніше: до Балтської швейної фабрики та в Одесу до відомої «Книгарні-кав’ярні». Скрізь ми фіксували відкритість до міжрегіональної та міжнародної співпраці, гостинність і оптимізм керівників та завзятість і задоволеність співробітників.

– Хто профінансував усю логістику, оренду знімальної техніки, оплату праці оператора?

– Профінансували мої друзі – як завжди (у т.ч. з Ізмаїла і навіть з окупованої частини України). Ми вже 14 років фінансуємося небайдужими підприємцями або тими, хто просто є активними людьми з різних сфер. Також дозвольте на шпальтах вашого видання подякувати Віктору Куртєву, засновнику «Центру розвитку Бессарабії» та генеральному директору ГК «Метрополія», за можливість мешкати в готелі «Бессарабія» та вирішення наших логістичних проблем. Він же, до речі, профінансував видання книжки нашої партнерки, докторки історичних наук із НАНУ Ольги Ковалевської, «Таємниці козацьких портретів», примірник якої ми передали недавно Ярославу Кічуку, ректору ІДГУ.

– Якими є Ваші плани? Чи приїдете до нас знову?

– Так, я планую на кілька місяців переїхати до Бессарабії, щоб зарядитися її динамічністю та життєствердністю. Цей край – шикарний, і до нього мають приїздити звідусіль.

– Що побажаєте ізмаїльчанам?

– Ізмаїльчанам побажаю додаватись до мене в друзі. Нас чекають спільні проекти!