«Друже Музико» – фолк-роковий гурт з Одеси, який сповнений душею та одеським колоритом. Слухаючи їх пісні, можна поринути за обрій. Це стиль, в основі якого лежить справжня українська етно-музика у поєднанні з драйвовістю року і ніжністю блюзу водночас. Гурт готується представити пісні, написані спеціально до фестивалю «Дунайська Січ». А також у вас буде шанс почути новий альбом, який ось-ось повинен вийти. І не прогавте головну подію фестивалю: спільний виступ з Національним академічним оркестром народних інструментів України! 

– Максиме, чим вам цікавий саме рок-фестиваль «Дунайська січ»?

– Тому що «Дунайська Січ» – це фестиваль величі українського духу на берегах Дунаю, яку ми ведемо від Ярослава Хороброго і до наших днів. Це фестиваль у рідній Одеській області та найпотужніший фестиваль Півдня України.

– А щодо Ізмаїлу? Це гарне місто для такого фестивалю?

– Суперове! Я вам скажу так: Ізмаїл – дуже вдале місце проведення фестивалю, бо це найбільше місто із зручною транспортною розв’язкою в придунайському регіоні України. Тут поблизу Рені, і Кілія, і Вилкове та інші села та містечка українського Подунав’я.

– «Дунайської Січ» має бути тільки рок-фестивалем чи в майбутньому можна було б розширити представлені на фесті жанри? Чи вам, як рок-музиканту, про таке навіть гидко думати?

– «Дунайська Січ» – фестиваль української культури. Тому українське в будь яких жанрах та напрямках доречне. Рок, фолк, джаз, класика – все має право на свій фестивальний майданчик.

– Одна з головних цілей цього культурного заходу – підтримка патріотичного духу. Як на вашу думку, рок-фестиваль досяг цієї мети?

– «Дунайська Січ» проводиться вшосте, і це вже говорить про те, що багато цілей досягнуто. Бо фестиваль по справжньому потрібен і його відвідують тисячі слухачів. Він несе потужно просвітянську функцію, з якою вдало справляється протягом цих років, і наслідки цього вже є. Подивіться скільки за цей час з’явилося україномовних гуртів придунайського регіону.

– А що потрібно зробити, щоб вийти вже на всеукраїнський рівень. Чи «Дунайська Січ» прекрасна саме своєю регіональністю?

– Знаєте, я вважаю, що  більше потужних рекламних заходів протягом року по Україні не завадять. Нехай про фестиваль знають по всіх куточках країни і їдуть сюди. Чим це місце гірше, скажімо, за Одесу чи Львів? Тут також, як в Одесі, є багато сонця і можна позасмагати на пляжі. Як у Західному регіоні України тут багато переплелося музичних та етнічних традицій. Тут смачна їжа, гарне вино, веселі люди. 

– Фарватером Дунаю проходить частина українсько-румунської ділянки Державного кордону України. Як ви вважаєте, чи зацікавлені мешканці румунського берега, серед яких значна кількість українців, в участі та відвідуванні «Дунайської Січі»?

– Буваючи з концертами в Румунії, можу чітко заявити про великий інтерес української діаспори до сучасної української культури. Тому не бачу жодних перешкод до залучення колективів з інших країн, які готові долучити до свого репертуару пісні українською мовою. Як ви знаєте, це одна з головних вимог для участі в фестивалі – виконання пісень українською мовою. Навіть іноземні гурти мають заспівати хоча б одну.

– Розкажіть, чому вас приваблює саме рок-музика?

– Я вважаю її універсальною. В рок-музиці кожен знаходить своє: хтось драйв та енергію, а хтось – відпочинок і можливість замислитися над питаннями, які не підіймають інші жанри музичного мистецтва.

– Як на вашу думку, чи є якась спільна риса для українських рок-гуртів, яка б їх відрізняла, скажімо, від британських?

– Українські гурти значно більше плекають та беруть натхнення в своєму етнічному корінні. Мелос, співзвучність мови – все це є яскравою родзинкою нашої рок-музики.

– Чи є у вас улюблені виконавці або інші улюблені гурти?

– Звісно, я дуже поважаю і люблю творчість «патріархів» української естрадної та рок-сцени ХХ сторіччя.

– А крім року, що ви ще слухаєте?

– Я вчитель музичного мистецтва, тому слухаю та знаюся на всіх стилях, жанрах та напрямках музичного мистецтва.

– Деякі західні рок-музиканти вже в доволі почесному віці й досі виходять на сцену й збирають натовпи фанатів. Як ви вважаєте, до якого віку ви будете готові працювати на сцені?

– До тих пір поки моя музично-просвітянська діяльність буде потрібна народу України.

– Чи не здається вам, що в нашій країні рок-музика опинилася на задвірках?

– В історії все циклічно, тож рок-музика, що занепала було на початку 90-х років ХХ сторіччя, зараз знову набирає чергової популярності. З українським роком так само. Вибухнувши наприкінці 80-х, український рок мав злети і падіння, але зараз знову впевнено їде в гору, завдяки, звісно, виконавцям та відданим слухачам

– Останнім часом у світі стало модно знімати байопіки, тобто біографічні фільми, про відомих музикантів. Якби вам запропонували знятися в такому кіно, кого б з музикантів ви б хотіли б зіграти?

– Максима Березовського – класика української та європейської музики.

– А якби у вас була можливість зняти біографічну картину про українського музиканта. Кого б вибрали?

Вибір великий, то міг бути Максим Березовський чи Микола Лисенко, або історія видатного Миколи Леонтовича, Олександра Кошиця, Щедрика та буремних події сторічної давнини.

 Дякуємо за цікаві відповіді.