Ім’я Віктора Васильовича Дішлі відоме не лише в медичній спільноті Болградського району, а й серед тисяч пацієнтів. Генеральний директор Болградської центральної районної лікарні, хірург, який одним із перших у медзакладі почав впроваджувати сучасні малоінвазивні операції, вже шість років поєднує роботу в операційній із керівництвом лікарнею. До Дня медичного працівника журналістка Бессарабія.UA поспілкувалася з лікарем про його професійний шлях, перші операції, найскладніші рішення та розвиток медичного закладу.
Віктор Дішлі народився 15 вересня 1983 року в Болграді у багатодітній родині, де медицина була не просто професією, а невід’ємною частиною життя. Його батько, Василь Семенович, присвятив 40 років хірургії та урології, а мати, Валентина Федорівна, працювала старшою медичною сестрою реанімаційного відділення Болградської ЦРЛ.
“Після уроків я майже щодня йшов до батьків у лікарню. Вони працювали до вечора, тому і я проводив там чимало часу. Лікарня стала для мене звичним середовищем задовго до того, як я сам одягнув білий халат. Мене заводили до операційних, ще тоді маленьким бачив, як хірурги готуються до операції”, – згадує Віктор Васильович.
У школі Віктор Дішлі був одним із найкращих учнів. У 2000 році він закінчив Болградський ліцей №4 (нині опорний заклад освіти “Болградський ліцей”) із золотою медаллю. Як кращого випускника його ім’я внесли до Книги пошани навчального закладу.
Поряд із навчанням важливе місце в житті юнака займала вільна боротьба, де Віктор досяг значних результатів. Він став призером чемпіонату України та виконав норматив майстра спорту.
“Спорт зіграв величезну роль у моєму житті. Тренери, які працювали зі мною, сформували мій характер, навчили витримці та дисципліні. Я звик перемагати. Це допомогло й у подальшому життя досягати цілей”, – згадує Віктор Дішлі.
Питання вибору майбутньої професії у родині Дішлі фактично не виникало. Мама бачила сина анестезіологом, а батько мріяв, щоб він продовжив сімейну хірургічну династію. Сам Віктор зізнається, що інших варіантів для себе навіть не розглядав – бажання стати лікарем було настільки сильним, що сумнівів у виборі професії не виникало.
Від перших операцій до професійного становлення
Після закінчення школи Віктор вступив до Київського національного університету імені О.О. Богомольця на факультет підготовки лікарів для ЗСУ. Каже, свідомо обрав саме цей заклад через його сильну медичну школу.
Свою першу самостійну операцію – апендектомію – він виконав ще після другого курсу. Згадуючи той день, і досі зізнається: словами неможливо передати емоції, які переповнювали в той момент.
Очну інтернатуру Віктор Дішлі проходив в Одесі, а заочну – у Болграді.
Майбутнє Віктора Дішлі могло бути пов’язане з військовою медициною. Та реформа галузі внесла свої корективи через розформування військових шпиталей. Тому молодий лікар обрав цивільну медицину – рішення, яке визначило його подальшу професійну долю.
У 2009 році Віктор Дішлі розпочав роботу в Болградській ЦРЛ. Попри те, що в медзакладі вже працювали його батьки, жодних поблажок молодому хірургу не робили. Авторитет доводилося здобувати щоденною працею та наполегливістю. Він брав багато чергувань, але з цим зростала кількість виконаних ним оперативних втручань.
Віктор Дішлі й досі пам’ятає слова свого старшого колеги анестезіолога Володимира Івановича Федорова, які стали для нього професійним орієнтиром: “Добре оперує той, хто багато оперує”.
Наставником у медицині для хірурга став батько – Василь Семенович Дішлі. Саме він із перших кроків у професії передавав синові свій досвід та знання. Згодом батько став його незмінним асистентом в операційній, де вони пліч-о-пліч пропрацювали п’ятнадцять років.
“З татом мені завжди легко працювати. Він відчуває мене, як ніхто інший. Якщо операція складалася непросто, Василь Семенович завжди говорив: “Зупинись, відволічись на мить, а потім продовжуй – і все вийде”. Ці слова й сьогодні залишаються зі мною. Зараз свій досвід я вже передаю молодшим колегам”, – згадує Віктор Дішлі.
Операції, які не забуваються
За роки практики були випадки, які назавжди залишилися в пам’яті хірурга Віктора Дішлі. Одним із них став випадок із пацієнтом, якого раніше визнали інкурабельним через рак шлунка III стадії. Чоловік потрапив до Болградської ЦРЛ зі скаргами на сильний біль, де було ухвалено рішення про проведення оперативного втручання. Подальші дослідження показали, що онкологічний діагноз не підтвердився.
“Чоловік й досі дякує за порятунок. Коли згадую цю історію, у мене мурахи по шкірі. Дива трапляються рідко, але вони бувають”, – ділиться думками Віктор Дішлі.
Серйозним професійним випробуванням для молодого хірурга став 2015 рік. Саме під час його недільного чергування, у День медичного працівника, до приймального відділення одночасно доправили шістьох пацієнтів із тяжкими травмами, отриманими внаслідок ДТП.
“Під час навчання нас готували до роботи в екстремальних умовах, пояснювали принципи медичного сортування постраждалих. Але ніколи не думав, що доведеться застосовувати ці знання на практиці. Переді мною одночасно були шестеро тяжких пацієнтів. За лічені хвилини потрібно було визначити, кого негайно везти до операційної, кого до реанімації. На жаль, один із постраждалих мав травми, несумісні з життям, тож шансів урятувати його не було. Ми працювали майже дві доби без перепочинку, але завдяки правильно обраній тактиці вдалося врятувати п’ятьох людей”, – згадує хірург.
Такі ситуації, говорить лікар, навчили його найголовнішого – відповідальності за кожне рішення.
Важливим принципом у своїй роботі Віктор Дішлі вважає вміння визнавати свої помилки та виправляти їх. А також чесність у спілкуванні з пацієнтами та їхніми рідними. На його переконання, навіть у найскладніших ситуаціях люди мають знати правду.
Лапароскопія як крок у майбутнє
Однією з головних професійних цілей Віктора Дішлі було впровадження в Болградській ЦРЛ сучасної лапароскопічної хірургії. Першим кроком до цього стало власне навчання: у 2018 році він пройшов спеціалізований курс у Тернополі. У той період лікарня отримала сучасну лапароскопічну стійку, відкривши новий етап у розвитку хірургічної служби.
Перші малоінвазивні операції проводили за участю досвідчених хірургів з Одеси та Ізмаїла. Молоді спеціалісти працювали поруч із ними, набираючись досвіду, а з часом уже самі опанували сучасні методики та почали самостійно виконувати лапароскопічні втручання.
Від операційної до кабінету генерального директора
Професійний шлях Віктора Дішлі стрімко розвивався. До 2020 року він працював хірургом, після чого став медичним директором. Уже в 2021 році лікаря призначили генеральним директором Болградської ЦРЛ. За всю історію медичного закладу він став наймолодшим керівником.
Нова посада для Віктора Дішлі стала новим професійним викликом. Найважчий період припав на пандемію COVID-19, коли доводилося одночасно оперувати та керувати лікарнею.
“Я завжди мріяв бути хірургом, а не генеральним директором. Хірургія – це моя любов. Якби була можливість, проводив би в операційній увесь свій час. Однак життя склалося так, що мені довелося взяти на себе відповідальність за розвиток лікарні. Сьогодні розумію: це теж моя місія”, – каже Віктор Дішлі.
За час роботи Віктора Васильовича на посаді генерального директора Болградська ЦРЛ суттєво змінилася. У медзакладі повністю оновили діагностичне, лікувальне та лабораторне обладнання, нещодавно придбали сучасний плазмовий стерилізатор, а також розробили проєкти подальшої модернізації приміщень, які планують реалізувати найближчим часом. Особливою гордістю керівник називає колектив лікарні.
“Найбільша наша цінність – це люди. Я пишаюся тим, що у лікарні тепер працює молодь – лікарі та середній медичний персонал, який опановує нові методики й впроваджує сучасні технології”.
Досвід, здобутий щоденною працею
Попри адміністративні обов’язки, Віктор Дішлі не полишає операційну. Щороку лікар виконує близько 200 складних оперативних втручань, а також понад 500 малих хірургічних процедур у поліклініці та перев’язувальних кабінетах.
Саме лапароскопічна хірургія стала його основним напрямком. Загалом за роки роботи лікар провів більше 10 тисяч операцій різної складності, допомігши тисячам пацієнтів повернутися до повноцінного життя.
За свою професійну діяльність Віктор Дішлі відзначений низкою нагород – орденом Святого Пантелеймона, відзнаками Верховної Ради України, нагородами Одеської ОДА та районного та міського рівнів. Він є членом Спілки хірургів Півдня Одещини та не зупиняється на досягнутому – постійно вдосконалює професійну майстерність, опановує нові методики і впроваджує сучасні підходи в хірургії.
Так, у 2025 році спільно з командою лікарні та колегами з Одеси розпочали впровадження сучасних оперативних втручань – ендовенозної лазерної коагуляції (ЕВЛК) із подальшою мініфлебектомією та склеротерапією.
Поза операційною
Віктор Васильович зізнається, знайти баланс між роботою та особистим життям йому досі не вдалося.
“Моя дружина і діти добре знають, що означає жити в родині лікаря. Це постійні дзвінки, термінові виклики, операції у будь-який час доби. Саме тому я особливо ціную їхнє терпіння, розуміння і підтримку”, – ділиться Віктор Васильович.
Не зважаючи на щільний графік, нещодавно у житті хірурга з’явилося нове захоплення – пошук артефактів за допомогою металошукача. Саме це хобі допомогло йому знаходити час для повноцінного відпочинку, відкривати нові місця та пізнавати історію.
42-річний Віктор Дішлі переконаний: справжній успіх приходить лише завдяки наполегливій праці, постійному навчанню та відданості своїй справі. Саме тому наприкінці розмови він звернувся до молодих лікарів, які лише починають свій професійний шлях
“На початку роботи в мене теж були сумніви. Здавалося, що справжні можливості є лише у великих містах. Але сьогодні я розумію: щастя не завжди там, де нам здається. Саме в Болграді я знайшов своє покликання і займаюся справою, яку люблю. Варто було пройти цей шлях, щоб це усвідомити. Великі досягнення починаються з маленьких кроків”.
