Життя поліцейського у 26 років обірвала ворожа ракета, яка впала біля об’єкта, де він виконував службові обов’язки. Для батьків Ігор був єдиним сином. Про це повідомляє Бессарабія.UA з посиланням на Відділ комунікації поліції Одещини.
Ігор Целий народився в Луганську 21 грудня 1997 року. В Одесу він переїхав у 2014 році, коли російські війська окупували його рідне місто.
Батьки розповідають, що ще в першому класі Ігор вирішив стати поліцейським. Він пояснив це просто: хотів допомагати людям, які цього потребують.
“Моя мрія була, щоб син став лікарем, як я. Але ми його не відмовляли, навпаки, підтримували й сприяли, аби в нього все вийшло”, – зізнається мама, пані Ірина.
“Ігор професійно займався спортом – дзюдо, самбо, універсальним боєм. Став майстром спорту з універсального бою, чемпіоном Луганської області, чемпіоном Європи. Он скільки в нього медалей та кубків! Навіть гімн на його честь грав. Але своїми успіхами він не хизувався – був скромним”, – з гордістю розповідає батько, пан Олексій.
Батьки посміхаються, згадуючи, як Ігор знаходив підхід до людей. Він легко знаходив спільну мову з усіма, а якщо потрібно було згуртувати колектив для спільної справи – робив це невимушено й природно.
Після закінчення школи, зіткнувшись із жорстокістю ворога, який зруйнував його дім, Ігор остаточно вирішив присвятити життя боротьбі за справедливість. У 2015 році він вступив до Одеського державного університету внутрішніх справ, а після здобуття фаху пішов працювати слідчим у місцеву поліцію.
“Ігор Целий вперше прийшов до мене курсантом домовлятися про практику. Сказав: “Я хочу навчитися. Він сам прокладав собі шлях, не шукав легких варіантів. Був ініціативним, наполегливим, розумним, дуже перспективним. Не любив сидіти на місці. Брався за розкриття будь-яких злочинів, їздив усюди, куди можна було – на реалізації, обшуки, у відрядження. Вночі його розбуди й скажи: “Ігорю, треба”, – і він поїде. Потім його призначили слідчим, а через п’ять років він перейшов у слідче управління – хотів зростати”, – з теплотою згадує заступниця начальника слідчого відділення відділу поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 Наталія Мрочко.
Начальниця відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП в Одеській області Віоріка Фінікова запам’ятає Ігоря як дуже світлу людину:
“Він нещодавно почав працювати у слідчому управлінні. Ми дуже хотіли, щоб він до нас прийшов – молодий, спортивний, веселий, красивий, відкритий, з великим серцем хлопець. У день загибелі він мав їхати у відрядження до іншої області, але трагедія обірвала його життя. Назавжди він у наших серцях”.
На роботі Ігор зустрів своє кохання. Аліна Полуектова познайомилася з ним у райвідділку, коли прийшла на практику.
“Він був дуже уважним і чуйним до мене. Завжди підтримував. Ми хотіли побудувати сім’ю. Я безмежно вдячна йому за те, що він показав, як можна любити. Його втрата для мене нестерпно болюча”, – ділиться дівчина.
Друг та колега Ігоря – Андрій Захоба зазначає, що таких людей, як він, у своєму житті не зустрічав.
“Мені здається, Ігор увібрав у себе всі найкращі людські якості. Він викладався на 100 % і в роботі, і в особистих стосунках. Завжди допомагав. Він став для мене не лише колегою, а й близьким другом”.
Поліцейський був романтиком. Він захоплювався краєвидами й фотографував їх на згадку. А ще дуже любив дітей. Батьки пригадують, яким він був щасливим, коли в одній зі шкіл навчав малечу прийомів боротьби.
“Син повернувся з виклику щодо загибелі жінки й не міг збагнути, як можна так занапастити себе, маючи маленьких дітей. Ми згодом знайшли його переживання з цього приводу у щоденнику”, – розповідає мама.
Його життєвим девізом був вислів Вінстона Черчилля: “Успіх – не остаточний, невдачі – не фатальні, значення має лише мужність продовжувати”.
“Син слідував цьому девізу і стійко долав труднощі. У спорті мав чимало травм – неодноразово ламав руки, ноги, але не здавався. Так само й у роботі: що б не сталося – рухався вперед”, – розповідає батько.
Мама додає:
“Він був як на батарейці – вдома і на роботі. Хто б про що не попросив – відкладав свої справи й допомагав. Усім допомагав… Він любив свою роботу. Якось повернувся з реалізації десь у полі на кордоні з Молдовою – весь брудний, але щасливий”.
Старший лейтенант поліції, старший слідчий відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП в Одеській області Ігор Целий загинув 18 листопада 2024 року у середмісті Одеси від тяжких поранень, отриманих унаслідок російського обстрілу. Йому було лише 26 років. Батьки залишилися самі.
“Син сниться нам у добрих снах. Наснилося, що він на небесах прийняв присягу й співає пісню. В житті він співав, коли мав гарний настрій. Отже, там він теж працює, і в нього все добре”, – заспокоює себе мама.
Вічна пам’ять. Назавжди в поліцейському строю.