Прикордонник за позивним “Жук” несе службу в Одеській області. На початку повномасштабної війни він брав участь в обороні Гостомеля на Київщині, а також рятував поранених під час обстрілів та вибухів. За особисту мужність і самовіддані дії прикордонника відзначили державною медаллю “Захиснику Вітчизни”. Історію військового дізнавалась кореспондентка Суспільного.

Нині серед обов’язків Сергія – цілодобове спостереження за морським та повітряним простором. До повномасштабної війни чоловік був будівельником. 24 лютого він вступив до лав прикордонного загону, після чого вирушив на Київщину для оборони Гостомеля. Розповів, як рятував поранених побратимів під час обстрілів:

“Ми втрьох були на позиціях в окопах, хлопці стояли – це група гранатометників, перед нами буквально там метрів 30. Пішли прильоти, не зачепив нікого, а в другому прильоті у нас двоє поранених… Ми перечекали обстріл, затягнули їх до себе на позицію в окоп, я тягнув одного, мій напарник іншого. Потім зі скляного заводу прийшов фельдшер з ношами, ми їх винесли в безпечну зону на скляний завод. Ну і там далі вже бій продовжувався, пощастило, що у нас був танк, який відстрілювався, що вони не змогли підійти до нас. Коли ми вже відходили повністю, то почався жорсткий обстріл. Ми дивом кілометри два їх несли в простирадлах”.

Разом з “Жуком” служить і прикордонник за позивним “Кім”. Він поділився з Суспільним своїми враженнями про співпрацю:

“Завжди у колективі є свої нюанси, але безпосередньо із цією людиною завжди якось почуваєшся надійно на службі. Він виконує всі доручення, знає свою справу, в роботі з ним комфортно”.

Обидва прикордонники впевнені – перемога України вже близько. Поділився “Жук” і своєю думкою щодо оголошеної російським президентом володимиром путіним мобілізації:

“Кожен його крок – це крок в нікуди, і це прискорює його закінчення і, можливо, самої росії. Ми ж знаємо, що вони дійшли до того, що мобілізували шість тисяч кримінальників, так званих “зеків”, а це вже критично. Це критичні кроки, людина вже не має звідки брати життєві ресурси й набирає отакі команди. Теперішня мобілізація, мабуть, прискорить його ще скоріше, бо росіяни не готові воювати. Там одиниці готові помирати, але за що?”

Після закінчення війни “Жук” планує повертатися до роботи будівельником та звичайного цивільного життя. Вдома на нього чекають діти та онуки.