Предмети побуту початку – середини ХХ ст. передала Ізмаїльському історико-краєзнавчому музею Придунав’я вдова приватного колекціонера Іллі Русинського – Ніна Куніцина, передає Бессарабія.UA.
Ілля Русинський – албанець бессарабського походження, який народився у селі Каракурт Болградського району. Після служби за кордоном юнак у 1983 році за розподілом був переведений до Ленінградського військового округу, пов’язавши свою долю з військовою професією, яку залишив лише в 1999 році на посаді старшого ад’ютанта Ленінградського військового округу.
Проживаючи у росії, Ілля Русинський ніколи не забував про свою Батьківщину, її родючі поля та виноградники. Чоловік часто відвідував південь Бессарабії і саме в цей період у нього прокинувся інтерес до культури та побуту народів, що населяють цей край. Побачивши, як безцінні старовинні речі бессарабських селян опиняються на смітниках, Ілля Русинський вирішив присвятити себе збереженню культурної спадщини своїх предків.
Ілля Миколайович почав збирати предмети історії та культури рідного краю, розпочавши з побутових предметів своїх численних родичів. Його перший експонат – це стара прядка, яку він знайшов на запиленому горищі в одному з бессарабських подвір’їв. З неї, власне, і почалася його колекція предметів побуту та знарядь праці місцевого населення. Бажання зберегти пам’ять предків для молодого покоління, яке цікавиться історією рідного краю, стало його улюбленим захопленням.
У 2011 році колекціонер переїхав на постійне місце проживання в Ізмаїл, придбав тут будинок та продовжив поповнення своєї незвичайної колекції. Буваючи у селах Ізмаїльського, Болградського районів, а також у Молдові, Ілля Миколайович постійно привозив із подорожі щось новеньке. Так у його колекції з’явилися старовинне корито для замісу хліба, чавунні праски, румунський плуг 20-30-х років ХХ ст., мідне відро, італійська дерев’яна фляга 1905 року та багато іншого.
Свою колекцію Ілля Русинський розмістив у себе вдома. Тут зберігається понад 200 унікальних предметів мешканців Придунайського краю, серед яких колекція цегли ізмаїльських, румунських і російських заводів (найстарішій цеглі вже більше ніж 200 років), історико-побутові предмети, одяг та знаряддя праці. Особливе місце на полицях займає величезна колекція пивних кухлів і келихів (близько 500 штук). Самий мікроскопічний з них – у пів наперстка, а найбільший – трилітровий, виконаний у вигляді голови Іллі Муромця.
У 2014 році в Ізмаїльському історико-краєзнавчому музеї Придунав’я відкрилася мінівиставка «Історія в сімейній скрині» з приватної колекції Іллі Миколайовича Русинського. На ній були представлені предмети побуту, знаряддя праці, національний одяг мешканців Бессарабії минулого століття, а також цегла та невелика частина колекції пивних келихів. Після завершення виставки Ілля Миколайович прийняв рішення передати до музею Придунав’я деякі предмети зі своєї приватної колекції – це санки для випікання хліба в печі (поч. ХХ ст.), чавунок (30-ті рр. ХХ ст.), ємність для збирання виноградного соку (50-ті рр. ХХ ст.) та бур (60-ті рр. ХХ ст.).
У 2021 році у рідному селі Іллі Русинського – Каракурт відкрився Етнографічний музей сім’ї Іллі Русинського та Ніни Куніциної. Двері музею відчинені для всіх охочих. Тут представлено експозицію, що складається з приватної колекції цього сімейства. Експозиція налічує понад 300 експонатів, ще більше перебуває у домашній колекції каракуртського етнографа.
У 2023 році серце Іллі Миколайовича Русинського зупинилось, але справа його життя житиме у віках.
«Історія роду складається з маленьких історій десятків і сотень сімей, які зберігають і передають традиції з покоління в покоління. Літні люди, відкриваючи таку скриню, знаходять у ній спогади про свою молодість, а молодь – секрети щасливої родини та міцного роду», – такі проникливі слова говорив Ілля Миколайович, проводячи екскурсії в своєму домашньому музеї.
Колектив музею Придунав’я висловлює величезну подяку Ніні Дмитрівні за передані в фонд етнографічні предмети, які займуть гідне місце у зібранні музею та експонуватимуться на майбутніх виставках.
