Любов Дмитрівна Дарчук працює інструктором-методистом у Вилківській дитячій спортивній школі та є депутатом міської ради. Попри зайнятість, жінка щодня, без вихідних, витрачає свій вільний час на створення теплих речей для українських захисників. Про це повідомляє Бессарабія.UA.
До початку повномасштабного вторгнення рф пані Любов мала улюблене хобі – в’язання для родини та на замовлення. Минулий лютий розділив її життя, як і у всіх інших українців, на «до» та «після». Бажаючи бути корисною, Любов Дарчук спочатку зв’язала декілька пар теплих шкарпеток та балаклав і передала їх бійцям, які стали на охорону блокпостів у Вилківській громаді. Отримавши подяку від них у вигляді фотозвіту та теплих слів, пані Любов впевнилась, що свій вклад у Перемогу України вона може робити найкраще саме завдяки своєму вмінню. Тож зібравшись з силами та натхненням, почала діяти.
Уся своя пряжа, яка могла бути використана для шкарпеток бійцям, пішла в діло. І тоді почалася співпраця з магазинами, які займаються продажем пряжі та ниток, а також з одеськими волонтерами.
«Маю зізнатись, що раніше я в’язала теплі шкарпетки лише для сім’ї. Але згодом подивилась майстер-класи в інтернеті, і за допомогою своєї машинки почала в’язати їх вже для захисників, розуміючи, що у холодну пору року в окопі чи на блокпосту такі речі дуже потрібні, – розповіла пані Любов у телефонній розмові журналістові Бессарабія.UA. – Зараз мені не просто це подобається – я вкладаю в кожну річ свою материнську любов, молитву та надію, що усі наші українські хлопці повернуться додому живі та здорові!»
З грудня минулого року у Любові Дарчук у Вилкове з’явились помічниці – шестеро жіночок від 50 до 70 років, які вирішили приєднатись до доброї справи. Варто зазначити, що на сьогодні спільними зусиллями на передову вже відправлені 450 пар шкарпеток та 60 бафів! А це все – час, сили та купа матеріалу.
До речі, про матеріал: «Щоб ви розуміли, 450 пар шкарпеток – це мінімум 50 кг пряжі. А вона не дешева! Однак військовим потрібні теплі речі, тому вкладаємо в їх виготовлення власні кошти. Проте світ, як то кажуть, не без добрих людей. Були випадки, коли люди просто так віддавали чи пересилали нам пряжу, бажаючи допомогти. Або родичі бійця надавали власну пряжу з прямим, як то кажуть, замовленням – сплести шкарпетки потрібного розміру. Тож в’яжемо і для бійця, і для його побратимів, а потім відсилаємо», – розповідає Любов Дмитрівна.
Загалом депутат міськради виготовляє 80% шкарпеток розміром 42-44, 10% – 39-41 та ще 10% – 45-47. Тож ніхто з бійців не залишається обділеним.
«Після того, як шкарпетки чи баф уже зв’язані, я обов’язково їх перу, сушу та прасую. Далі прикріплюю етикетку з розміром – щоб одразу було зрозуміло, де які. Допомагає мені у процесі роботи й моя 15-річна донька – зшити матрацним швом резинки на шкарпетках, сховати хвостики пряжі – це також робота, яка вимагає часу та сил… В’язала я, до речі, й жіночі шкарпетки – адже нас захищають не лише чоловіки, а й жінки», – ділиться деталями пані Любов.
Варто зазначити, що лише на шкарпетках майстриня не зупинилась. Беручи участь у різноманітних проєктах на кшталт «Сплети шкарпетки ЗСУ», «В’язальні сили України» та ін., Любов Дарчук дізналась від колег по спицях, що поранені бійці у шпиталях також потребують теплі шкарпетки. При цьому вдягнути звичну шкарпетку на поранену ногу дуже складно, часто – неможливо. Тож у жінки виникла ідея виготовити спеціальні шкарпетки для поранених, яку вона доволі швидко реалізувала.
Відтепер у команди в’язальниць з’явився попит ще й на адаптивні шкарпетки для поранених: спеціально вив’язані шкарпетки із застібкою або на липучках. Такий одяг легко вдягати, та водночас поранені перестають мерзнути.
Також жінки встигають виготовляти ще й круглі килимки або, як їх просто називають бійці, – «піджопники». Так, назва смішна, але така річ, за словами пані Любові, також потрібна на фронті, адже сидіти на голій землі в окопі чи у бліндажу незручно та холодно. А добре відомі в нашому краї «бабусині килимки» сьогодні мають попит і на передовій.
Не варто забувати й про домашні смаколики та ліки, які Любов Дарчук обов’язково вкладає до коробок з посилками. Окрему подяку бійці завжди говорять за лікувальну суміш, яку жінка сама виготовляє з меду, лимону, імбиру та куркуми. Такої ароматної, корисної та дійсно лікувальної суміші волонтерка відправила на фронт вже 35 літрів.
«На все потрібен час, але ще більше – коштів. Матеріал для в’язання, продукти для суміші, ліки, навіть баночки для пакування суміші – за все це потрібно платити. Та й рук робочих не вистачає. Тому я так радію кожній копійчині, яку небайдужі люди переказують нам на виготовлення речей для бійців, або коли хтось приходить та допомагає в роботі. Кожна надіслана гривня йде за призначенням, на добру справу!» – запевняє пані Любов.
У розмові Любов Дарчук підкреслила, що зараз, у холодну пору року, до них надходить багато запитів на все, що виробляє невелика команда майстринь у Вилкове. Тому жінкам дуже потрібні в’яжучі руки та пряжа.
«Ми завжди відкриті для нових учасників. Якщо ви хочете допомогти в’язальницям з матеріалами, можете переслати нитки. Будемо дуже вдячні за будь-який внесок у загальну добру справу, для наближення перемоги, – говорить пані Любов. – Все робимо тільки з однією думкою: щоб кожен з цих хлопців повернувся якнайскоріше з перемогою додому живий і здоровий!»
Наостанок Любов Дарчук охоче дала свій номер телефону для тих, хто має бажання приєднатись до неї та її помічниць і допомогти.
«У мене багато є світлин з передової, які хлопці надсилають для звіту: і в шкарпетках, і з килимками, і з сумішшю. На жаль, не всі можна викладати в інтернеті, ризиковано. Та коли бачу радість в їх очах, подяку та навіть сльози у таких мужніх, міцних чоловіків – сама не можу стримати сліз. Адже для того, щоб ми з вами могли просто спокійно поспілкуватись на вулиці рідною мовою, щоб спокійно спали у своїх ліжках, ці чоловіки зараз там, на фронті, у холоді, тримають оборону, женуть ворога геть!!! Ми маємо їм допомагати всім, чим можемо, заради них, їх сімей та всіх українців! Ми маємо триматись до кінця, до Перемоги!» – твердо впевнена Любов Дмитрівна.
Для тих, хто хоче зв’язатися з майстринею, номер телефону 067-153-36-03.
Реквізити для надання посильної допомоги – 5167 8032 4940 0065 (Ощадбанк).
