Свої двері для відвідувачів унікальний музей відчинив чотири роки тому, 18 серпня  2018 року, в один день з першим проведенням фестивалю «Кубейський мегдан». Як виникла ідея створення музею, хто долучився, які досягнення вже є на сьогоднішній день – про це все розповіла Бессарабія.UA ідейний натхненник, організатор та керівник проекту Ганна Старжевська.

Кубейський Будинок-музей «Стара къща» в першу чергу приваблює відвідувачів свою атмосферою «живої старовини» – це коли відтворені деталі домашнього сільського побуту створюють ефект справжнього життя, ніби господарі хати лише на хвилинку вийшли з дому, коли не має відчуття штучності, присутнього більшості музеїв у світі.

Як розповіла Ганна Старжевська, сама ідея створення такого музею з’явилась у неї під час чергової прогулянки рідним селом.

«Я неодноразово говорила своїм рідним, що маю бажання зробити щось корисне для села, тому що добре розумію: культура – це неоціненна спадщина народу» – пояснює Ганна.

З самого початку була ідея зробити такий собі мікс з музею, кав’ярні та сувенірної лавки. Але у процесі обговорення з однодумцями плани дещо змінились. Того ж року у квітні на очі Ганни потрапив старий дім у центрі села, що стояв пусткою. Вона попросила дозволу у сусідів оглянути дім та подвір’я, а вже наступного дня зустрілась з чоловіком, який незадовго до того придбав будинок. Наполегливість дівчини не знала меж, а ідея справді була чудовою, тож досить скоро будинок опинився вже у власності дівчини та її однодумців.

«Ми одразу взялись до роботи: вивезли декілька вантажівок зі сміттям, вичистили дім та подвір’я. Звісно, що одна я б нізащо не впоралась, мені допомагали однодумці, яких з кожним днем ставало більше» – розповідає Ганна.

Будинок та подвір’я були прибрані, пофарбовані та побілені. Після того дівчина з друзями кинули клич по селу: допомогти музею з експонатами сільського побуту.

«Першою відгукнулась сусідка тітка Ліда. Її свекор був місцевим столяром, тож вона передала до музею унікальні старовинні ліжка та скриню. А слідом за нею почали зносити до музею речі й інші односельці. Це все відбувалось на одному диханні, розумієте? Я навіть не очікувала настільки сильної віддачі від людей, це було дуже круто!» – радісно розповідає дівчина.

Завдяки такому фід-беку вдалось відтворити саме той автентичний вигляд будинку, який був с самого початку його зведення.

За словами дівчини, ще одною причиною успіху музею є той факт, що ентузіасти змогли впоратись з поставленими задачами усього за три місяці після отримання будинку, і день відкриття музею співпав з днем проведення першого «Кубейського мегдану». У той день «Стара къща» відвідало близько 300 людей, які фотографувались, робили сторіз та публікації у соцмережах і таким чином допомогли розповісти про створення та відкриття унікального закладу.

За роки існування Будинок-музей «Стара къща» брав участь у десятках проектів, його відвідували сотні людей. І весь це час Ганну підтримувала та вносила свою левову частку у роботу над закладом команда однодумців дівчини: менеджер Олена Бальжик, фахівець з етнічної культури  Олександр Полібза, молодий та прогресивний активіст Петро Бошков, відеомейкер Валерій Гайдаржі та ін.

«Наш музей навіть згадується в одній з докторських робіт відомого історика Олександра Пригаріна, де характеризується як «дім у балканському стилі» – розповідає дівчина.

Поступово музей став відомою фотолокацією та знімальним майданчиком для різноманітних репортажів, документальних кіно і т.п. До речі, плату за це господарі музею не беруть принципово.

Ще один момент, на який варто звернути увагу читачеві – це створення на подвір’ї музею «Майстерні ремесел» – унікального проекту, аналогів котрому поки що немає. Ідея її створення зародилася на одному із заходів, що періодично проводяться в кубейському Будинку-музеї «Стара къща». Сільська молодь, яка досить активно відвідує їх, запитала себе: «А чому в нас немає школи, де можна навчатися традиційним ремеслам бессарабського краю? Адже багато хто з майстрів вже досить літні люди, яким просто нема кому передати свій досвід і знання». Саме таким чином було прийнято рішення створити в селі справжню майстерню, де кожен бажаючий міг би навчитися цікавої та корисної майстерності.

Наприкінці 2020 року командою однодумців було подано заявку на програму «Культура.Спільноти», яка йшла від міжнародного фонду «Відродження», – її схвалили. Але за наступних умов: протягом півроку команда має за допомогою консалтингової платформи зібрати половину заявленої суми, а другу надасть міжнародний фонд. Навесні 2021 року було запущено проект зі збирання грошей, і за допомогою місцевих жителів буквально по копійчині було зібрано 77 тисяч гривень. Робота поступово просувалась вперед. Команда надала ще одну заявку на співфінансування вже від Міжнародного фонду «Відродження», яка була схвалена у грудні минулого року, а договір на реалізацію був підписаний у січні цього року.

На сьогоднішній день 50% реконструкції майстерні в автентичному стилі вже виконано. Незважаючи на війну, робота продовжується.

«Так, з початком повномасштабної війни виникло питання: що робити в такій ситуації, відкладати проект на невизначений час чи все ж таки йти далі? Це було дуже серйозне питання. Адже сама майстерня будується не просто «під старину» а й з елементами технологій будування того часу. Через війну логістика стала дуже складною та дорогою, ціни на будівельні матеріалу виросли втричі і сума гранту вже не покривала «довоєнні» витрати». Я консультувалась з людьми, радилась з однодумцями – люди, як то кажуть, «горять ідеєю»! Місцеві підприємці надають знижку на будівельні матеріали, односельці – власні кошти, кожен намагається допомогти, прийняти участь. Це найважчий проект на сьогоднішній день, але завдяки підтримці він продовжує працювати!» – розповідає дівчина.

Таким чином об’єм робіт, які необхідно виконати задля відкриття майстерні, поступово зменшується. Вже знайдений майстер, який зможе викласти старовинну піч, складений список майстрів стародавніх ремесел, які будуть передавати свої знання всім охочим, паралельно йде робота над створенням власного сайту – робота не зупиняється, яким би великим не був її об’єм.

«Ці проекти – музей та майстерня ремесел – це інвестиції в майбутнє. Через п’ять років це місце буде чи не найбільшим магнітом для туристів на півдні Одеської області. Сюди вкладаються не тільки кошти, а й людські ресурси – ідеї, думки, прагнення та бажання. Зберегти пам’ять про предків, передати знання наступним поколінням – це наша глобальна ідея» – впевнена Ганна Старжевська.

Наостанок дівчина додала, що одна з задач як майстерні, так і музею – це не чіплятись лише за Кубей, а поступово охопити інші регіони Бессарабії, Молдови, Гагаузії.

«З нами вже співпрацюють деякі міжнародні організації, є купа налагоджених зв’язків, тож цим варто скористатись. Я буду дуже рада, якщо наша справа послужить добрим прикладом для багатьох інших громад, районів чи навіть держав» – поділилась Ганна Старжевська.