На момент найбільшого обміну військовополоненими, що відбувся 30 грудня 2024 року, на території рф перебували шість захисників острова Зміїний. До списку звільнених увійшли всі, окрім головного сержанта, інспектора прикордонної служби II категорії Віталія Віталійовича Гиренка з міста Ізмаїл. Про очікування коханого Бессарабія.UA розповіла дружина Альона.
Віталій народився 9 грудня 1984 року в Ізмаїлі. Разом із сестрою вони виховувались у родині військовослужбовця. До 9 класу він навчався в Ізмаїльській школі №4. У 2000 році подружжя Гиренко вирішило повернутися на батьківщину до села Богуславка Харківської області. Віталія ця новина засмутила, йому, на відміну від батьків, було важко полишати місто свого дитинства.
Попри те, що на новому місці він швидко адаптувався та завів багато друзів, його завжди тягнуло до рідного міста на березі Дунаю.
Віталій віддавав перевагу спокійному відпочинку на природі, не дивлячись на те, що його мама все життя захоплювалася риболовлею, він полюбляє просто сидіти біля водойми та насолоджуватися тишею.
У 2003 році Віталій закінчив Слов’янський фаховий коледж Національного авіаційного університету за спеціальністю “Економіка підприємства”.
Так сталося, що під час строкової служби він потрапив до комендатури швидкого реагування у м. Ізмаїл. Доля дала йому шанс знову повернутися сюди, однак ненадовго.
Після армії Віталій Гиренко вирішив отримати вищу освіту за своєю спеціальністю та вступив до Харківського державного університету будівництва та архітектури.
Він працював продавцем, торговим представником, навіть пробував себе у будівельній сфері. Та весь час думав про те, що його тягне до Ізмаїла.
У 2016 році чоловік прийняв рішення пов’язати життя з прикордонною службою, він підписав контракт і нарешті повернувся до улюбленого міста.
Через три роки Віталій познайомився з майбутньою дружиною Альоною. Жінка на той час виховувала сина.
“Наше спілкування розпочалося в Інтернеті. Коли ж було запропоновано зустрітися, я, чесно кажучи, нічого особливого від цієї зустрічі не очікувала. Однак з кожним днем наші стосунки набували дедалі більше сенсу”, – згадує дружина.
Прямолінійний, чесний, чуйний, добрий… Він дав зрозуміти наскільки для нього важливе створення родини. Для сина Альони Сашка він став гарним другом, ділився досвідом.
А коли дізнався про вагітність коханої, почувався найщасливішим на світі.
У листопаді 2021 року пара одружилася та чекала на народження синочка, про якого так мріяв Віталій.
Вже 10 лютого напередодні повномасштабного вторгнення прикордонник поїхав у відрядження на острів Зміїний, а його дружина вийшла у декретну відпустку.
“У січні Віталік уважно стежив за новинами та відчував наближення біди. Він навіть сказав, що мені краще поїхати за кордон. Тоді я розсердилася, бо не була готова до таких кардинальних змін, особливо враховуючи, що до пологів залишалося зовсім мало часу”, – каже Альона.
Чекав на появу сина, але і досі не бачив його наживо
24 лютого про вторгнення військ рф рано вранці жінці повідомила сестра. Інформацію про те, що у водах Чорного моря курсують російські кораблі підтвердив і чоловік.
“Віталій завжди був стриманий у розмові, зайвого б не сказав. Але до 16:00 писав та телефонував, заспокоював, що ситуація на контролі. Вже за пів години зв’язок обірвався”, – згадує дружина прикордонника.
Скільки військових було на острові вона тоді не знала та після оголошення Президентом України про їх загибель була розгублена.
Коли родичі зміїновців налагодили між собою зв’язок стало зрозуміло, що у їх рідних є шанс на порятунок.
Згодом на відео ЗМІ рф вони побачили, як морпіхи та прикордонники з острова Зміїний зійшли із судна у Севастополі. Альона впізнала на кадрах Віталія, відтоді й розпочалась її боротьба за чоловіка. У квітні народився Дмитро – довгоочікуваний синочок Віталія. Він дуже чекав на його появу, мріяв бачити, як він зростатиме, бавитися з ним.
Чоловік незадовго до полону важко пережив втрату батька та дуже хвилювався за стан матері.
Альона через волонтерські організації надсилала листи коханому, хотіла, щоб він знав, що з рідними все добре. Пізніше з’ясувалося, що Віталій отримав першу звістку від рідних влітку 2022 року, але лише фотографії, без листа.
Та й це здавалось маленькою перемогою, по фото прикордонник та його побратими з Бессарабії зрозуміли, що вдома життя триває, що родини на них чекають.
А ось від Віталія родина вперше отримала відповідь лише у 2024 році.
“Зрозуміла, що деякі листи він читав, бо описував події листопада 2023 року, коли повідомила про те, що Дмитрика похрестили. Тоді я ще зауважила, що колись це скінчиться та все стане на свої місця і чоловік відповів такою фразою: “Як ти пишеш, від цього нікуди не дінешся, війна колись закінчиться та життя повернеться у своє русло. Сумую, обіймаю, люблю”, – розповідає Альона.
Наживо татко ще не бачив свого синочка, Дмитрику 2 роки і 9 місяців – весь цей час Віталій знаходиться у полоні.
Альона і досі не знає, чи отримав Віталій інформацію про те, що його мати Віра Дорофеївна повернулася до Ізмаїла. Через обстріли Харківщини 71-річна жінка залишилася без даху над головою.
Єдиний зі Зміїного у полоні
Під час обміну військовополоненими 30 грудня 2024 року Альона була впевнена, що ім’я її чоловіка є у списках звільнених. Однак пізніше стало зрозуміло, що додому повернулися чотири прикордонники та один морпіх, але Віталія Гиренко серед них не було…
“За словами побратимів, він тримається морально. Однак ми розуміємо, що погане харчування позначилося на його вазі, а також далися взнаки хронічні хвороби. Чому його залишили – невідомо. Чому саме він? Питань багато, і хочеться якнайшвидше знайти на них відповіді. Ми розглядали різні сценарії обмінів, але ніхто не міг подумати, що повернуть п’ятьох зі Зміїного, а один залишиться”, – ділиться дружина прикордонника.
Це неочікувана новина для родичів Віталія та його побратимів. Про те, що він залишиться у неволі один, навіть й думки не було.
Тому одразу по поверненню на Україну звільнені прикордонники записали відеозвернення з проханням звільнити з полону Віталія Гиренка.
Чоловік втратив можливість бачити народження свого сина, його перші кроки. Полон відібрав у його дружини насолодитися повною мірою материнством, адже жінка постійно займається пошуком інформації, бере участь у мирних акціях, зустрічах. Його матір живе надією побачити та обійняти сина, якого вона не бачила три роки.
“Мені здається, що навіть після полону його відношення до служби не зміниться, він не з тих людей, хто залишає улюблену справу, це був його третій контракт і робота є невід’ємною частиною його життя”, – ділиться Альона.
Дружина прикордонника має намір діяти, щоб повернути коханого додому, для неї це залишається пріоритетною метою. Вона розуміє, що кожна хвилина боротьби за чоловіка важлива.
Битва за захисників острова Зміїний триватиме допоки Віталій Гиренко не повернеться додому.
Фото з архіву родини Гиренко