Наприкінці минулого року в одному з найкрасивіших міст світу, у Венеції, відкрилась персональна виставка талановитої художниці з Ізмаїла під назвою «REVIVERO». В цілому за 2022 рік, незважаючи на війну, дівчина взяла участь у 6 великих та малих виставках. Про це повідомляє Бессарабія.UA.
Як розповіла журналісту Бессарабія.UA сама дівчина, на виставці «REVIVERO» загалом було представлено близько 18 її картин за різними сюжетами.
«Для мене ця виставка – це як підсумок 2022 року. Сам рік був дуже неочікуваний, тому й картини різні. Тут представлені мої найулюбленіші теми в роботі, а щодо стилю виконання – це вже нехай мистецтвознавці відповідають (сміється). Однак, моя головна задача як митця – викликати емоцію у глядачів, показати європейській публіці все те, через що пройшла моя країна впродовж минулого року. Наприклад, одна з моїх робіт зображає обійми солдата зі своєю дівчиною – ця картина є рефлексією моїх переживань. Я, як митець, досить тонко відчуваю світ, тому не могла оминути саме цю тему війни – відчуття жінки, яка чекає свого чоловіка з війни. Тут є надія на повернення, на довгоочікувану зустріч. Спілкуючись на відкритті виставки з глядачами та критиками, я зрозуміла, що моя задача була виконана, а ціль досягнута», – розповіла дівчина.
До речі, сама сольна виставка дівчини проходила у Венеції, в галереї митця з українськими коріннями Романа Черпака.
Взагалі, зі слів дівчини, минулий рік дуже сильно вплинув на неї та, звісно, своєю чергою на її роботи. Зустрівши повномасштабне вторгнення окупантів у Києві, Ольга Шарафаненко не опустила руки, не впала духом.
«Я вам скажу досить незвичну річ – я була морально готова до такого. 23 лютого я в останній раз вийшла на спокійну прогулянку і насолоджувалась оточуючою мене красою. Інтуїтивно відчувала, що наступний день змінить моє життя кардинально. У мене з дитинства було відчуття, що застану важкі часи. Я не помилилась», – розповідає Ольга.
І художниця почала активно займатись волонтерською роботою, підтримувати моральний дух оточуючих. Та все одно, перебуваючи під ракетними обстрілами у столиці, дівчина пережила два переломних моменти з відчуттям, що завтра може вже не наступити для неї…
В середині весни Ольга повернулась додому, в Ізмаїл, та, не зважаючи на стрес, продовжила займатись волонтерською роботою, у створеному міському гуманітарному штабі.
«Не знаю, як це сталось, але мушу визнати, що саме в Києві у мене почалась депресія. А після того, як я приїхала додому, мене наздогнала хвиля емоцій. Я зрозуміла, що мені терміново потрібно відпочити, інакше я зламаюсь», – зізналась художниця.
Саме в цей час знайома Ольги організовувала художню виставку в Італії. Вона запросила дівчину туди приїхати. Виставка була присвячена українській тематиці. На ній також виставлялись роботи відомих ізмаїльських художників Катерини та Володимира Дудник. Звісно, що Ольга Шарафаненко прийняла запрошення та відправилась за кордон. Вже в Італії дівчина знайомиться на виставці з Романом Черпаком, і він запрошує її у свою арт-резиденцію, працювати там.
Окрім того, ще перебуваючи в Ізмаїлі, дівчина продовжувала роботу в художній сфері. Їй надійшло запрошення з Берліна, працювати у місцевій арт-резиденції. Тому Ольга відклала особистий відпочинок на пізніший час, і з головою поринула у художній світ.
«Я зрозуміла наступне – треба цінувати та максимально прожити кожен день, адже життя – це велика розкіш. Коли ти ставиш своє життя на паузу – ти знецінюєш сам дар життя. Саме тому я почала багато працювати», – підкреслила Ольга Шарафаненко.
У Берліні ізмаїльська художниця брала участь у фестивалі стріт-арту. На великій стіні вона написала портрет всесвітньо відомого українського письменника Тараса Шевченка, підписавши не менш відомою його фразою: «Боріться і поборете!». Люди впродовж двох місяців постійно фотографувались на фоні її роботи, адже вже весь світ на той час знав, що відбувається у рідній державі майстрині.
Вже декілька місяців дівчина періодично переїжджає з країни в країну, працюючи у різних місцях. Картини, мурали, розпис стін у різноманітних закладах, виставки робіт – дні дівчини розписані майже за хвилинами. Але сум за рідними та близькими все одно є.
«Я виїхала з України практично з білетом в один кінець. Але мотивація мого життя – досягти того, що я хочу. Основне моє бажання – побудувати спочатку себе, а потім повернутися додому і мати достатньо досвіду, сил та енергії, щоб впливати та розвивати мистецьке середовище вдома. Мої рідні повсякчас підтримують мене у цьому, особливо мій батько. Тож можу сказати, що дистанція між мною та моїми рідними свого роду мотивує мене не сидіти, склавши руки, а знайомитись, розповідати про Україну, про рідну Бессарабію! Я постійно всіх кличу до свого рідного краю, щоб кожен мав змогу особисто впевнитись, яка незвичайна та гарна наша країна, а її люди – унікальні та неперевершені», – впевнено заявила художниця.
Наостанок Ольга Шарафаненко зазначила, що її свіжі роботи мають за ціль донести до всіх європейців, за що бореться нині Україна. Саме тому дівчина у Європі працює втричі більше, ніж зазвичай, активно пропагує все українське та багато спілкується українською мовою.
«Моє коло спілкування – це 60% європейців та 40% – українців, яких дуже багато нині за кордоном. Їх тут дуже підтримують. Буквально вчора у берлінському метро хтось заспівав «Червону калину». Одразу з усіх куточків платформи почали підспівувати виконавиці – це дуже круто! Це і є моєю головною метою – допомогти людям відчувати один одного, відчувати себе. Адже саме ми вправі себе створювати – ми творці своєї реальності», – підсумувала Ольга Шарафаненко.
Нам залишається лише додати, що одна з останніх робіт художниці – це розпис стіни у ресторані «Marone» в Берліні. Керівництво ресторану активно підтримує Україну, до складу їх меню ввійшли українські страви. Саме на стіні цього ресторану Ольга зобразила велику мапу України з її повноцінними кордонами.
Підписуйтесь на наш канал у телеграм і читайте новини у зручний для вас час.
