Про труднощі спілкування батьків та дітей, про корисні поради щодо втановлення кращих взаємовідносин з власною дитиною Бессарабии.UA розповіла практичний психолог, Юлія Левицька.
Чи пригадуєте Ви, як на світ з’явилась Дюймовочка? Жінка посадила ячмінне зерно, і одразу ж з нього виросла велика чудова квітка, схожа на тюльпан, але пелюстки були ще міцно стулені як у пуп’янка.
— Яка мила квітка! — сказала жінка і поцілувала гарні червоні з жовтим пелюстки. Як тільки вона це зробила, у квітці щось тріснуло. Так. Це квітка розкрилась. Тепер видно, що це справжній тюльпан, але всередині нього, на зеленій маточці, сиділа крихітна дівчинка, така гарненька та ніжна! Її зріст був не більше дюйма, тому крихітку й назвали Дюймовочкою.
Саме така материнська любов допомогла з’явитися Дюймовочці на світ.
Дюймовочка – це відома казка Ганса Крістіана Андерсена.
А чи бувають казки в реальному житті?
Чи не ваша дитина – прекрасна квітка з ніжними пелюстками, що розквітає від вашої любові?
А які вони ваші діти?
Уважно спостерігайте за ними протягом кількох тижнів. Подивіться, як дитина висловлює свої емоції та свою любов до вас і своїх друзів.
Чи обіймає? Цілує? Яка вона? Обіймає, ласкава, ніжна…
Готує подарунки (для вас зриває квіти, знаходить особливий камінчик на дорозі)? Яка вона? Уважна.
Може, дитина любить принести свою ковдру і вкрити маму, коли вона лежить і читає книжку? Яка дитина? Турботлива.
Дякує за вечерю, приносить чай? Вдячна.
Розповідає про свої справи, скаржиться? Виходить, довіряє вам.
А чому ваша прекрасна квітка іноді схожа на колючого їжака?
Часті конфлікти, зірвані уроки в школі, булінг, бійки, злі жарти, лихослів’я, крики та сльози, нервові зриви.
Постає питання, у чому коріння дивної, агресивної, неадекватної, прикрої, а іноді жорстокої поведінки нашої дитини?
Чому ніжні пелюстки чуйної дитячої душі стають пожовклими? А всі розмови та виховні заходи не приносять добрих результатів. Може дітям не вистачає вашої любові?
Якими вас бачать ваші діти?
Ми живемо у такий цікавий та різноманітний, але складний час. Живемо в умовах економічної кризи та постійного стресу.
Але яким би не був час, завжди треба залишатися людиною, а для дітей батьками. Секретом не є те, що у багатьох дорослих не вистачає терпіння, щоб не «прочитати мораль», не накричати, не насварити, і «по шиї не надавати», не відшмагати, і хай навіть на словах!
І що ж виходить? Діти бачать нас занадто суворими, непримиренними, безкомпромісними, чужими, нервовими і безсилими. Такими, які ні на що інше, окрім як на вибухи гніву та насильства, не здатні.
А що робити? Кому треба змінитися: дитині чи батькам?
Спочатку спробуйте зазирнути своїй дитині у вічі. Ні з верху, ні з низу, ні з боку, а поруч з собою і прямо в очі. Це так легко і природно. Вони не мають здатності обманути. Саме в очах ми можемо побачити багато: любов, біль, смуток, радість, хвилювання, грайливість, ніжність, злість, розчарування. Можливо дитині не вистачає саме такого близького, ніжного, розуміючого погляду, батьківської теплої уваги? І ось-ось глуха бетонна стіна рухне.
Дитина тягне тата пограти, донька белькоче біля мами, яка готує вечерю. Щоб наповнити емоційно і позитивно дитину, потрібен час.
Такий швидкий, але для дитини вирішальний у житті. Спільно проведений час – ігри, розваги, прогулянки, веселі свята, сімейні вечері, кіно, спільні сімейні справи, читання на ніч – це так просто, і так важливо для вашої малечі. Можна поставити таймер, і коли задзвенить дзвіночок, сідайте разом збирати Lego або малюйте.
Дитина відчуває, що потрібна батькам у будь-який час та у будь-якій ситуації. Коли вона живе в атмосфері дружби, доброти, довіри, підтримки, приємних почуттів і почуває себе необхідною — дитина вчиться знаходити у цьому світі любов.
Щоб вона відчувала себе щасливою, треба пам’ятати і про мову дотиків.
Мова дотиків — універсальна і найпоширеніша серед мов любові. Батьки, бабусі та дідусі всього світу розмовляють нею: вони обіймаються, цілуються, лоскочуть і розважаються разом із дітьми.
Сімейний терапевт та психолог Вірджинія Сатир радила обіймати дітей не менше 8 разів на день для гармонійного розвитку.
Обійми потрібні не лише дитині, а й дорослій людині.
Все так просто. Ніжно доторкнутися, погладити по голівці, обійняти, узяти на руки — дати відчути дитині себе по-справжньому улюбленою, під вашим захистом, і такою потрібною батькам. Особливо якщо їй важко, сумно, нестерпно, самотньо, коли хочеться плакати від болю чи кричати від прикрощів.
Фізичний контакт важливий для дітей завжди. Навіть «колючий» підліток потребує такої дози уваги та любові. Тільки демонструвати свою прихильність краще не при однолітках, приватно, вибираючи коли ваша «неспокійна дитина» у гарному настрої.
А хто не любить лагідних та приємних слів? Зрозуміти, прислухатися, вибачити, вибачитися, помовчати, перейнятися бідою.
Хочеш поваги – не починай з образи.
Якщо дитині демонструють ворожість — вона вчиться битися та ображати.
— Де ж такі «залізні» нерви взяти? — виправдовуються батьки. А потім дізнаємось, що вдома прийнято розмовляти на підвищених тонах, оскільки «всі втомлюються» і з дитиною «ніякого терпіння не вистачає».
Але ж діти – це дзеркало батьків. Вони копіюють їх манери, звички, слова, інтонацію. Так що тут, як ніде, діє принцип «почни з себе». Інакше боротьба приречена на поразку.
Дітям більше потрібний приклад для наслідування, ніж критика.
Поважайте дитину, і вона вас буде поважати!
У спілкуванні з дитиною завжди дотримуйтесь кращих манер — пропонуйте їй найкраще, що є у вас самих. Покажіть їй особистий приклад зразкової поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву чи лихослів’я про своїх друзів чи колег, грубих та образливих слів.
Не можна робити дитину іграшкою свого настрою.
Просто вдихніть і видихніть, відійдіть від неї, заспокойтесь, а потім вирішуйте всі важливі питання.
Відпочивайте і завжди знаходьте час «для себе». Дитині важливо вас бачити щасливими та врівноваженими.
Візьміть собі за правило не виконувати дитячих прохань, що сказані агресивним тоном. Повідомте їй про це.
Завжди виконуйте обіцянки і не давайте їх, якщо не можете виконати.
Концентруйтеся на розвитку гарного та позитивного в дитині так, щоб в підсумку поганому не залишалося місця. Часта ганьба з боку батьків провокує дитину постійно відчувати провину.
Часті крики та критика не змушують її припиняти вас любити, але вони припиняють любити себе. Підтримайте, підбадьорте, зробіть щось разом і покажіть як правильно. Саме так з’являється впевненість у собі.
Важливо, щоб похвала була конкретною: не просто молодець, а «ось, який ти в мене сильний, заліз на гірку сам!», «Як чудово ти змішав кольори на цьому малюнку», «Який цікавий у тебе вийшов колаж. Мені дуже подобається». Не скупіться на добре слово. Воно, як відомо, навіть кішці приємне.
Звичайно, похвала приємна і дитині, і дорослому.
Деякі діти гостро реагують на слова, особливо підлітки. Для них добре слово – важлива мова любові. Батьки можуть хвалити, заохочувати та спрямовувати гарну поведінку за допомогою слів.
Подарунки. Подарунки люблять і діти, і дорослі. Подарунки на День народження та Новий рік – частина культури. Хай там що – це вираження любові є матеріальне. Батьки, що «дари приносять», нерідко плутають подарунок з відкупом за відсутність уваги. Тлумачний словник Даля дає таке визначення: «Подарунок – предмет, річ, яку за власним бажанням безоплатно дають, підносять, дарують комусь із метою принести задоволення, користь». Безоплатно тут – ключове слово. Найкраще дарувати подарунки не за що, а просто так, як у відомому мультику, без приводу.
Подарунки мають відповідати інтересам та захопленням дитини, почастуйте її корисними солодощами (ягодами) та смаколиками, сходіть разом у магазин і оберіть щось. Подаруйте те, що завжди буде з дитиною (кільце, брелок), і вона з радістю згадуватиме вас, буде відчувати ваше тепло, навіть, якщо вас поруч з нею немає.
Деякі діти більше за все потребують любові у вигляді допомоги.
Ось приклад дитини, що «говорить» мовою допомоги: «Мама щовечора підігріває мені тепле молоко, а коли я хворію – готує особливий супчик». Враховуйте вік дитини, коли ви демонструєте їй свою любов через допомогу.
Так, застелити ліжко у 4 роки – це допомога, а ось у 8 років дитина може сама впоратися. В турботі батьки завжди є рольовою моделлю для дитини: мама приносить стомленому батькові смачний чай, а тато несе важкі сумки мами.
Якщо дитина вдома відчуває безпеку та допомогу, то вона вчиться довіряти.
Дітей навчає те, що їх оточує.
Дитину вчить те, що вона бачить кожен день.
Дитина потребує вашої любові найбільше саме тоді, коли вона менш за все на неї заслуговує.
Агресія – це лише поклик про допомогу!