Олексій Овчинников

Олексій Овчинников, власник фермерського господарства, розташованого на Чорноморському узбережжі та біля Корсунського монастиря (поблизу міста Нова Каховка) ще навесні перевіз свою родину з окупованого Херсону до Української Бессарабії. Як це відбувалось та чим сьогодні займається відомий винороб, креативний учасник команди виноробів/сомельє «Wine games Kherson», повідомляє Бессарабія.UA.

Одразу скажу, що з перших хвилин знайомства пан Олексій заряджає неймовірним позитивом. Це – людина-бомба, людина-вихор! Не дивно, що свого часу пан Олексій виступав у КВК у складі команди «Ёжики Херсона».  Крім того, він особисто знайомий ще з деякими представниками творчого цеху студії «Дизель шоу». Саме тому під час спілкування Олексія с журналістом Бессарабія.UA лунав сміх.

— Отже, пане Олексію, чому саме Одеська область?

—  Тому що я тут бував неодноразово, коли працював на американську компанію та допомагав з розвитком дистриб’юційного бізнесу одного з місцевих підприємців. Це приблизно з 2007 року. Передостаннє я був в Ізмаїлі у 2012 році. Місто змінилось на краще, це однозначно! Я навіть не відразу впізнав його.

— Хто Ви за освітою?

— Інженер-будівник, але моя кар’єра склалася у сфері продажу, в тому числі і як бізнес-тренера.

— Чому вирішили зайнятись справою виробництва крафтового вина?

— Спочатку це було просто моє хобі, але згодом батько почав розповідати цікаві родинні історії. Виявилось, що ще мій прадід був виноробом у селі Приморське Херсонської області. Він мав земельні наділи та займався виноробством. У тому краї у ХІХ столітті неподалік знаходився маєток француза Вільгельма Рув’є (до речі, близького друга Дюка Рішелье), який на цій території розвивав виноградарство та вівчарство. Один із моїх предків мав у маєтку посаду управителя садиби. Тому можна сміливо сказати, що наше родинне вино має французький стиль.

— Як саме Ви почали займатися винною справою?

— Приблизно у 2010 році нам дістався у спадок родинний дім від бабусі та дідуся з виноградниками. Ми приїжджали туди періодично. Мій батько виготовляв вино для родини. Одного разу мені прийшла думка не зупинятися на цьому, і піти далі.

— На чому Ви вирішили зробити акцент у виготовленні вина?

— Спочатку це було звичайне домашнє вино. Пізніше перейшли на виготовлення сухих вин та домашніх наливок. Виготовляємо поки що у невеликих об’ємах. Однак, людям подобається!

— І це ще не все, так?

— Так. Три роки тому ми були біля витоків заснування Асоціації виноробів Причорномор’я, а потім стали її учасником. Це, щоб ви розуміли, понад 20 виноробів з Одеської, Херсонської та Миколаївської областей, є навіть представники з Черкаської та Київської областей.

— До речі, позатойрік Ви зареєстрували Фермерське господарство «Овчинникови». З якою метою?

— Воно було засновано спеціально під ліцензування виготовлення крафтового вина, адже має бути оформлено згідно з законом. Декілька років тому на державному рівні був спрощений механізм оформлення функціонування винних господарств серед малого бізнесу. Отримати ліцензію на виготовлення вин за спрощеною системою ми планували вже у травні поточного року. На жаль, війна прийшла й до Херсонської області… Поки що змушені відтермінувати розв’язання питання щодо отримання всіх необхідних документів. Тому чекаємо перемоги!

— Ваша виноробня має назву «Le Primore». Чому саме така назва?

— Це натяк на французьке коріння нашого вина (сміється), а також на зв’язок з місцем знаходження виноробні – селище Приморське. До речі, багато хто знає нашу виноробню саме як учасника піар-команди виноробів і сомельє «Wine games Kherson», яка проводить фестивалі та дегустації в ігровому форматі.

— Розкажіть, як Ви виїжджали з рідного краю і що саме підштовхнуло до цього?

— У перші дні війни було досить багато невизначеності. Ми всі – родичі, друзі, партнери – підтримували один одного морально та допомагали з бутилюванням запасів. Саме жахіття Бучі та Ірпеня були найсильнішим поштовхом для збирання речей і від’їзду. Тоді стало зрозуміло, що ми можемо опинитись у такій же пастці, а в мене родина – дружина та дві доньки. Тому було прийнято таке рішення.

— Чи маєте Ви статус внутрішнього переселенця, проживаючи в Одеській області?

— Так, звісно, майже одразу після приїзду ми стали на облік, всією родиною. З житлом допомогли друзі, яким ми щиро вдячні. Наразі проживаємо у Болграді.

— Чи займались Ви волонтерською справою?

— Поки ми знаходились в окупованому Херсоні, намагались допомагати людям у межах наших можливостей – переважно харчами. Згодом вирішили за умови реалізації проєктів команди «Wine games Kherson» частину доходу перераховувати волонтерам.

— Як Ви вважаєте, чи є схожість між Херсонщиною та Бессарабією?

— Поза всяким сумнівом. У нас, як і у вас, також є степ. Ще є Олешківські піски, на окраїнах яких вирощують, будете здивовані, дуже гарний виноград! Як і у вас, росте та родить виноград «каберне», «одеський чорний», «сухолиманський», «ркацителі»… До речі, Олешківські піски – це найбільша пустеля в Європі. Її піщані ґрунти надихнули на створення таких назв для вина як «Мускат пустелі» (біле сухе вино, сорт винограду «мускат оттонель»), «Помаранчеві піски» (помаранчеве сухе вино, сорт винограду «ркацителі»). Крім того, люди Херсонщини та Одещини також схожі між собою: вони однаково цінять свою культуру, люблять та пишаються своїм краєм. Я вже помітив, що люди з Бессарабії так само прагнуть розвиватись, і навіть попри війну намагаються просуватись у цьому напрямку далі.

— Хочу зауважити, що, всупереч причинам, через які Ви вимушені були тимчасово покинути рідну домівку, вже тут, на бессарабській землі, Ви також не сидите склавши руки, а вже почали працювати, запускаєте нові проєкти.

— Для мене незвично сидіти на одному місці. Потрібно постійно рухатись вперед, незважаючи ні на що. І моя думка незмінна – усі крафтові винороби повинні отримувати ліцензії, тому що вони дають реальну можливість для розвитку своїх рідних громад. Кажу це з власного досвіду.

— Що наразі відбувається з Вашим винним бізнесом?

— Ми зробили релокацію одного з напрямків мого бізнесу та перевели його тимчасово в Одеську область. Через відсутність деяких членів фермерського господарства на території Одеської області, я не зміг перевести його сюди. Проте Центр надання адміністративних послуг Болградського району запропонував цілком логічний варіант способу переведення іншої моєї діяльності, тому я зареєстрував приватне підприємство у місті Болград. Це стосується роботи успішного проєкту команди «Wine games Kherson» – «Винні ігри Херсонщини». Для тих, хто ще не чув про нас – ми займаємося тим, що навчаємо всіх охочих культурі споживання вина, підвищуємо цей рівень, проводимо навчання у форматі гри.

Серед проєктів нашої команди:

  • винні ігри (дегустація в ігровому форматі);
  • битва виноробів («сліпа» порівняльна дегустація з елементами ставок);
  • винне казино (дегустація з елементами ставок);
  • водний тренінг «Світ вина» (аудиторний тренінг для персоналу ресторанів);
  • винні фестивалі (з елементами програм «Wine Games»);
  • гастро-подорожі «Wine Games» (подорожі на виноробні з презентацією виробників та елементами програм «Wine Games») та ін.

— Чи всі учасники команди переїхали до Одеської області?

— Ні, учасників команди розкидало по різних куточках країни. Проте кожні три дні ми зустрічаємось у режимі відеоконференції та продовжуємо роботу з урахуванням нинішніх обставин. Ми не зупиняємо виготовлення свого емоційного продукту – культуру споживання вина, – навпаки. Тепер ми доповнюємо його своєрідними родзинками з туристичної сфери та ставимо перед собою мету — не просто заохотити туриста відвідати бессарабський край, а й закохати його, надати бажання приїжджати сюди знову й знову! Адже Українська Бессарабія – це дуже цікавий, неординарний та гостинний край!

— Судячи з усього, можна зробити висновок, що Ви – надзвичайно активна людина, яка паралельно може працювати одразу в декількох проєктах. Що саме Вас мотивує на працю, особливо у воєнний час?

— Підтримка моєї сім’ї, у першу чергу. Кожен намагається вкласти свою частку в розвиток доброї справи. І, звісно, підтримка та допомога друзів, колег, партнерів та небайдужих людей навколо.

Чи знайомі Ви з бессарабськими виноробами та чи підтримали вони Вас?

— Звісно. Я дуже вдячний місцевим виробникам. Особливо хочу відзначити людей, котрі одразу після нашого переїзду запропонували свою допомогу моїй родині. Це Фонд підприємства на чолі з Сергієм Моїсеєнко, винороб Юрій Греков, крафтове виробництво сирів «Щедра околиця» та інші. Крім того, я знайомий з представниками винних підприємств «Винхол Оксамитне», «Болград», «Шабо»… У вашому краї багато великих та маленьких підприємств, які прагнуть розвиватися. Це дуже добре.

— Що саме тепер буде робити команда «Wine games Kherson» у Бессарабії?

— Працювати (посміхається)! У першу чергу, над розвитком регіону (залучення інвестицій, гастротуризм). Наша команда складається з виноробів та сомельє: Ольга Кащенко (винороб та сомельє, учасник «Асоціації сомельє України»), Микола Шаповал (винороб, колишній працівник Департаменту туризму Херсонщини), Андрій Барило (сомельє, експерт з міцного алкоголю), а я – винороб та спеціаліст з продажу. Ми всі один одного доповнюємо та разом складаємо професійну команду, яка ставить перед собою конкретну ціль та завжди її досягає. Зараз у нашій державі йде війна. Сидіти склавши рук? Ні, це не про нас. Тому, якщо доля вже направила нас сюди, в Одеську область, чому б не почати працювати тут? Тим паче, що цей край дійсно надзвичайний. Крім того, з командою «Wine games Kherson» продовжую роботу над запуском у продаж нашої авторської настільної гри «Wine poker».

— Чи є вже дати певних заходів?

— Так. З липня ми починаємо проведення ряд зустрічей старих та нових друзів, поєднаних с гастротуризмом Бессарабії та винними квестами, казино та іграми. Це зустрічі для всіх – приїжджих, місцевих жителів, переселенців. Буде цікаво, повірте!

— Як Ви гадаєте, чи будуть винні ігри після закінчення війни відрізнятись від «довоєнних»?

— Ви знаєте, ми  навіть не замислювались над цим поки що. Адже зараз головне, щоб війна закінчилась.

— Повертаючись до питання Вашої винної справи: в яких об’ємах Ви виготовляли вино, де можна придбати Ваші напої, що відомо про стан виноградників, які наразі знаходяться на окупованій території?

— Окупація, звісно, пішла не на користь виноградній лозі, більша її частина залишилася необрізаною цієї весни. За меншою частиною доглядають мої батьки, які продовжують там проживати. Вони мені й кажуть: «Збирати врожай у цьому році будеш разом з нами». Я дуже на це сподіваюсь! Частина вина залишилася, звісно, там. Знаєте, саме це вино надзвичайне, адже воно буде витримане окупацією (сміється)! На сьогоднішній день, як ви розумієте, придбати вино виробництва «Le Pri-more» досить складно – виноробня не працює, обладнання перевезено, зберігається в іншому місці. Те вино, яке на початку квітня мені вдалось провезти через російські блокпости, відправили на конкурс до Греції на Балканську виставку.

— Наостанок: коли війна, врешті-решт, закінчиться, Ви повернетесь додому чи, можливо, залишитесь тут, в Одеській області?

— Звичайно, ми мріємо про повернення додому. Чи залишимо ми новостворені тут проєкти? Гадаю, що ні. Ми й надалі будемо працювати з ними. До того ж уже є ідея створити спільне вино з місцевими виноробами, над чим уже працюємо. Тому просто частіше будемо приїжджати сюди. А зараз – віримо в перемогу та Херсон!

Підписуйтесь на наш канал в телеграм та читайте новини у зручний для вас час.