Михайло Єрофійович Жмуд з Вилківської громади вже сорок років займається збором унікального елітного меду на природних територіях дельти Дунаю. До Дня пасічника України, який відзначають 19 серпня, засновник сімейного комплексу зеленого туризму “Пелікан” поділився історією захоплення родини цим ремеслом та розповів про розвиток бджолярства з Бессарабія.UA.
Родинні традиції
Михайло Єрофійович родом із Черкащини. З дитинства разом із братом він спостерігав за роботою батька на пасіці та із задоволенням допомагав йому — це було їхнім улюбленим заняттям.
У дорослому житті обидва брати продовжили батьківську справу: один став професійним пасічником, який нині активно працює у Київській області, а Михайло з родиною оселився у Вилківській громаді, де дбайливо зберігає та розвиває традиції бджолярства.
У 1983 році після закінчення біологічного факультету Одеського національного університету Михайло Єрофійович почав працювати в Дунайському біосферному заповіднику. Так склалося, що він присвятив цій справі 25 років життя. За цей час Михайло Жмуд пройшов шлях від молодшого до провідного наукового співробітника. Після здобуття ступеня кандидата біологічних наук та навчання в Голландії він отримав диплом експерта міжнародного класу з управління водно-болотними угіддями. Науковець зробив значний внесок у вивчення та збереження унікальної природи дельти Дунаю.
Від науки до практики
Родина Жмуд – справжній скарб знань, які вдалося успішно реалізувати на практиці. Разом із науковицею-дружиною, двома синами, невістками, які також здобули освіту за біологічним напрямом, вони створили у дельті Дунаю популярний сімейний комплекс зеленого туризму “Пелікан”, що на околиці Вилкового.
Власне в бджолярстві Михайло Єрофійович займається розведенням, виробництвом бджолиних пакетів та елітних сортів меду з дельти Дунаю.
“Бджоли завжди були частиною мого життя; вони цікавлять мене як невід’ємна частина природи. Це і хобі, і наука, і бізнес”, – каже він.
Поєднання практичних навичок і наукових знань, які Михайло Жмуд здобув, зокрема під час навчання у США та Голландії, дає змогу його родині ефективно управляти комплексом.
“Я завжди готовив плани як експерт з управління такими територіями, а тепер ми реалізуємо їх на практиці”, – додає він.
Початок бджільництва
Бджільництво родини Жмуд у дельті Дунаю розпочалося навесні 1985 року з трьох бджолопакетів, привезених автобусом із батьківської пасіки на Черкащині. На початку практики пасічник працював з різними породами бджіл — від місцевих “жовтих”, яких у дельті називали “румунськими”, до “італійок”, “карпатянок”, “бакфасту”, “карніки”.
“Максимум у нас було до 800 сімей, зараз залишилося 150. Працівники пасіки нині воюють на фронті. Захисник Андрій постійно турбується про долю бджіл і мріє після перемоги знову повернутися до справи. Пасічникування — це не для кожного. Раніше я думав, що кожному ця справа має даватися, але ні. З часом зрозумів, що тут потрібне відчуття, хист. Це своєрідна філософія, й в Андрія вона є. До речі, на службі його знають як “Пасічника”, позивний символізує його покликання”, – каже Михайло Жмуд.
Наразі основною продукцією пасіки залишаються бджолопакети. Навесні родина Жмуд реалізовує їх охочим пасічникам: це основа бджолиних сімей готових до роботи.
Унікальний мед українського Придунав’я
Господар зазначає, що види меду можна розділити на дві категорії — мед із територій сільгоспугідь та мед із природних територій, як у дельті Дунаю. Тут бджоли збирають особливий мед. Щороку навесні цвітуть дикорослі трави й чагарники, утворюючи неповторні композиції смаків і ароматів — так з’являється весняний “дельтовий” мед. Збирається переважно з аморфи кущової, акації білої, маслинки сріблястої та скрипника лікарського.
А ще є справжній скарб — осінній мед, який вдається отримати лише раз на кілька років з природного дельтового різнотрав’я, переважно з водяної м’яти, зюзника та дербенника. Це рідкісний м’ятний із неповторним смаковими якостями мед.
В рідкому стані має коричневий колір з “металевим” відтінком.
“Зараз, коли дельтові острови закриті, його практично неможливо отримати на близьких околицях Вилкового, тому що основні плантації дикої м’яти знаходяться на островах біля моря, і там зараз неможливо працювати з відомих причин”, – каже пасічник.
Господар більше орієнтується на оригінальні меди з природних угідь дельти Дунаю, хоча й отримує врожай у кілька разів менше.
“Якщо в польових угіддях із рапсу та соняшника ви отримуєте від сім’ї 50–70 кг меду, то на дельтових медах максимум 15 кг”, – зазначає він.
Поради для початківців
“Тим, хто хоче завести власну пасіку, я раджу починати з трьох-п’яти сімей. І перші три-п’ять років не брати участь у всіх можливих обговореннях і дискусіях, особливо в соцмережах. Є така приказка серед пасічників: спочатку повинно налипнути достатньо прополісу на пальці, а вже потім можна давати поради іншим”, — усміхається господар.
Найбільше задоволення Михайлу Єрофійовичу приносить спостереження за весняним розвитком сімей. Разом із захопленням приходять і труднощі: нові хвороби, зміни клімату, жорсткі зимівлі.
“Сьогодні взимку може загинути до 30% бджолосімей. У мене ж навіть у найгірші роки втрати становили у середньому 5–7%. Я свідомо обрав свій шлях — роботу з бджолопакетами. Орієнтуватися лише на мед як на традиційну продукцію — це не моє. Розведення бджіл це поєднання досвіду та творчості”, – пояснює пасічник.
Найважчі сезони
1 травня 2022 року родина Жмуд готувалася запустити нову туристичну локацію “APILAND – Світ Бджіл та Меду” — розширити свій кластер і запросити відвідувачів у світ бджіл. Проєкт передбачав спостереження за бджолиними родинами у «скляних» вуликах та створення музею бджолярства, де туристи змогли б зблизька побачити роботу пасіки, відчути запах воску, меду та прополісу, а також дізнатися всі тонкощі цієї непростої справи. Війна зупинила плани, але ідея досі залишається в серці господаря.
Михайло Єрофійович ніколи не хотів залишити справу. Навпаки, труднощі для нього — це завдання, яке треба вирішити.
“Наприклад, цей сезон один із найскладніших — весна видалася надто ранньою. Бджоли пішли в розвиток, а потім раптово повернулися морози. Вони з’їли значно більше корму, ніж було передбачено. Довелося рятувати. Бували й потрави, коли приїжджаєш на пасіку, а льотні бджоли всі знищені, все – сезон пропав. Або пожежі — у нас був випадок, коли згоріла одна пасіка, але таке буває. До цього треба ставитися з філософією. Головне — не опускати руки”, – каже пан Михайло.
Бджільництво — це справа його життя та родини, де поєднуються традиції, науковий підхід і любов до природи. Це те, що передалося Михайлу Єрофійовичу з дитинства, закарбувавшись у спостереженнях з батьком на пасіці, і стало основою його власного шляху та сімейного ремесла.
Фото, відео з архіву Михайла Жмуда