Вже понад два роки родина уродженця села Багате Ізмаїльського району, 37-річного нацгвардійця Олега Васильовича Мунтян не бачила його. Чоловік виконував бойове завдання у Маріуполі та потрапив до ворожого полону. Про свого чоловіка, очікування та боротьбу за нього Бессарабія.UA розповіла дружина захисника Євгенія Мунтян.
Олег народився 17 квітня 1986 року в болгарському селі Багате. У родині Мунтян на той час вже зростала донька. Батько Василій Іванович працював водієм, мати Єфросинія Іванівна – медичною сестрою. В сім’ї панувала дружня атмосфера, любов та взаємоповага.
У 2003 році Олег закінчив місцеву школу та вступив до Інституту водного транспорту.
З майбутньою дружиною Євгенією він почав зустрічатися задовго до строкової служби. А після п’яти років відносин у 2008 році пара вирішила одружитися. Вже через рік у подружжя народилася перша донечка Валерія. Молодий батько наполегливо працював, щоб забезпечити новостворену родину.
2016 рік. Здавалося б життя йде рівно. Подружжя Мунтян тоді чекало на народження другої дитини. Та замість щасливих миттєвостей на їх долю випало складне випробування. Донечка Юлія отримала післяпологову травму.
“Ми попали до реанімації в Ізмаїлі, потім в Одесі, дитина на апараті ШВЛ – важкий стан. Це був найстрашніший час для нас, але ми його разом подолали”, – згадує Євгенія.
Через деякий час стало відомо, що сильно захворів й батько Олега. Для всіх членів родини це був сильний удар. Та завдяки вірі та наполегливості їм вдалося перемогти недугу.
“Ми дружня родина. Чоловік поважає батьків, турбується за них. Обожнює донечок та завжди мріяв про сина”, – каже жінка.
Служба як покликання
У 2019 році її чоловік підписав контракт на службу у Національній гвардії України, згодом отримав звання сержанта. На той час у молодшої доньки вже була перша група інвалідності – безліч діагнозів, в тому числі й епілепсія. Євгенія хвилювалася, що робота чоловіка військового завадить йому брати участь у її реабілітації.
“Дуже боялась, що в країні війна й Олега відправлять у гарячу точку, а я залишусь без нього з двома дітьми. Ми тоді вже розуміли, що нічого не змінимо і наша дитина завжди буде залежати від нас”, – згадує Євгенія.
Страшні побоювання справдилися через два роки. У листопаді 2021 року Олег повідомив родину, що через місяць їхню 11 бригаду 18 окремого батальйону в/ч 3058 НГУ відправляють на ротацію у Донецький напрямок. Олег мав виконувати завдання на блокпосту біля Маріуполя. І хоча через стан здоров’я доньки він міг відмовитися від ротації, все ж таки наполіг на тому, що повинен їхати.
“Чоловік казав, як він хлопцям в очі дивитися буде, адже йому ще тут служити. Поміркувавши, ми заспокоїлися, подумали, що три місяці якось протримаюсь та й батьки допоможуть”, – розповідає Євгенія.
13 грудня 2021 року вона востаннє бачила наживо свого чоловіка. Ще тоді жінку переслідувало передчуття, що вона зможе обійняти коханого ще не дуже скоро.
Два роки пекла
Олег заспокоював дружину, обіцяв, що нічого страшного з ним не станеться. Але остаточно всі ілюзії родини Мунтян зруйнувало повномасштабне вторгнення.
“24 лютого, коли вранці взяла телефон та побачила новини, відчула такий страх за рідну людину. Почала раз за разом телефонувати, але він не відповідав…”, – згадує Євгенія.
Тоді Олег все ж таки зателефонував, і вона зрозуміла, в якому пеклі він знаходиться. Чоловік хвилювався за родину, казав, що найбільше на світі хоче до дружини та дівчаток, хоче їх обійняти та міцно тримати. Згодом зв’язок став геть пропадати, години очікування ставали нестерпними.
Наступний дзвінок Євгенії поступив вже від незнайомого хлопця, було чутно єдине – “ваш чоловік живий”.
Через деякий час рідні нацгвардійців Ізмаїльського району дізналися, що блокпост захисників розбомбили, хлопці тікали без особистих речей.
Євгенія вже втрачала надію почути чоловіка, але 19 квітня Олегу таки вдалося вийти на дзвінок з нею, як виявилося востаннє. На той час він вже був в Азовсталі. І хоча тоді його життя було під загрозою, він намагався жартувати, аби заспокоїти кохану.
“Коли дізналися, що Президент надав наказ здатися їм у полон, щоб врятуватися, було полегшення. Бо це був хоч якийсь шанс побачити наших рідних живими. Хлопці виходили, але мого чоловіка не було посеред них. Потім мені подзвонили з частини та сказали, що він безвісти зниклий, ймовірно Олег загинув. Тоді земля пішла з-під ніг…”, – розповідає Євгенія.
І знову неприйняття, страх, невідання. Її серце залишилося там, в Азовсталі, її життя на час зупинилося. Тільки після першого обміну військових Євгенія дізналася, що її чоловік у полоні. Така важлива інформація, такий шанс на те, що вона зможе обійняти колись свого коханого.
Вже у лютому 2023 року в одному з телеграм-каналів вона побачила відео, в кадр якого потрапив Олег. Перед нею тепер стояла задача – робити все, щоб він був звільнений.
***
Вже 20 місяців хлопці з частини 3058 НГУ м. Ізмаїл знаходяться у полоні. За стільки часу лише п’ятеро захисників повернулися додому. У 2023 році обмін нацгвардійців цієї частини взагалі не відбувався.
“21 військовослужбовець 11 бригади 18 окремого батальйону в/ч 3058 НГУ знаходиться у полоні, один захисник вважається безвісти зниклим. Дуже сподіваємось, що нас почують і звернуть увагу на цю бригаду. Вони стояли на захисті країни, вони Герої. Вдома їх дуже чекають рідні. Віримо, що дуже скоро ми зможемо обійняти рідних”, – звертається Євгенія Мунтян, дружина військовополоненого сержанта НГУ Олега Мунтян.
