Повномасштабне вторгнення застало Віктора, військовослужбовця 18-го окремого батальйону Національної гвардії, у Маріуполі. Його підрозділ прибув до міста ще в грудні 2021 року, і спокійне чергування швидко змінилося тривожними буднями війни, передає Бессарабія.UA з посиланням на військову частину 3058 НГУ.
На світанку 24 лютого 2022 року воїнів розбудив старшина: ще кілька хвилин — і неподалік вже прилетіла перша ракета.
«Спершу не всі вірили, що це початок повномасштабного вторгнення. Та, коли вибухи почали сипатися по місту, стало зрозуміло: війна розпочалася», — пригадує Віктор.
Перший тиждень бійці утримували блокпости на підступах до Маріуполя. 2 березня ворог пішов у наступ танками та піхотою. Після кількагодинного бою підрозділ був змушений відступити до міста та об’єднатися з бійцями полку «Азов».
Далі Віктор воював у невеликій групі, що налічувала шестеро людей. Його побратим, азовець із позивним «Кеп», був поруч у всіх боях. Вони зачищали будівлі, відбивали у ворога зброю і навіть захоплювали трофейні танки.
«Літаки скидали бомби, артилерія не замовкала, а вулиці були вщент зруйновані. Але ми трималися, бо знали, за що боремося», — згадує боєць.
Найважчі бої проходили в районі «Штука». На початку квітня під час штурму підрозділ змушений був відступити, і саме тоді загинув «Кеп» — товариш, з яким «Ізмаїл» пройшов найгарячіші дні оборони.
«Його приклад мужності залишиться зі мною назавжди. Ми билися не просто за позиції — ми билися за людей і за свободу нашої країни», — каже Віктор.
Напередодні Дня захисників і захисниць українці вшановують всіх, хто став на захист Батьківщини. Історія «Ізмаїла» — лише один із тисяч прикладів того, як військові ціною власного життя боронили Маріуполь та Україну.