43-річний Сергій Анатолійович Крецу з міста Вилкове вже десять років відстоює право України на свободу та незалежність. Він пройшов шлях громадського активіста, воїна ЗСУ та врешті став інспектором прикордонної служби. Бойовий досвід Сергія бере початок ще у 2015 році: він брав участь у боях за Донецький аеропорт, звільненні Херсонщини, а нині служить у складі 17-го прикордонного загону Південного регіонального управління ДПСУ. До дня прикордонника України Сергій поділився своєю історією з Бессарабія.UA.
Правий сектор як змога чинити спротив
Сергій народився в селі Десантне Вилківської громади. Виріс у багатодітній родині працівників колгоспу. Після закінчення дев’яти класів місцевої школи здобув фах тракториста, працював у сільському господарстві, а згодом — охоронцем, і надалі будівельником.
Сергій брав участь у подіях Євромайдану в складі добровольчого українського корпусу “Правий сектор”. Після проходження бойової підготовки вирушив на місце базування руху на Покровському напрямку.
“Кожна людина дивиться на ситуацію по-своєму та приймає своє рішення. Коли країна піднялась, тоді щось всередині обернулося, погляди змінилися. Тут живуть мої батьки, моя родина, залишити все та поїхати з країни мені не дозволила совість ні тоді, ні зараз”, – ділиться старший солдат.
Потрапивши до складу окремої тактичної групи імені Капітана Воловика, яка займається диверсійною діяльністю, Сергій разом із побратимами підривав ворожі блокпости. Коли українські військовослужбовці покидали термінал Донецького аеропорту після тривалої оборони, група Сергія Крецу була у них в прикритті.
Почесне право бути у складі механізованої бригади
У травні 2018 року чоловік вирішив підписати контракт на службу у складі 28-механізованої бригади імені Лицарів Зимового походу.
Три роки оператор-навідник БМП-2 з позивним “Хрест” тримав напрямки Мар’їнки, Курахового, що на Донеччині. Пліч-о-пліч разом з прикордонниками, які базувалися поряд, бійці брали участь у бойових діях. Неодноразово військовослужбовці допомогли прикордонникам подолати противників, які наступали.
У травні 2021 року Сергій після завершення контракту повернувся додому. Проте, будучи військовим за покликом душі, він не міг залишатися осторонь, коли дізнався про повномасштабне вторгнення. Без вагань зібрав речі та повернувся до побратимів.
“Я добровільно обрав цей шлях, як і на початку російсько-української війни, стояти осторонь просто не міг. Дев’ять місяців був на бойових завданнях від Миколаєва до Херсона. Потім брав участь у звільненні населених пунктів Посад-Покровське, Правдине, Олександрівка на Херсонщині. Не передати емоцій, які ми відчували, коли люди йшли до нас з українськими прапорами”, – згадує Сергій Крецу.
А далі наш герой потрапив на Бахмутський напрямок, де тривали запеклі бої із ворогом.
“Була ситуація, коли опинився на межі… Я був на зв’язку в бліндажі, коли наш правий фланг почав відступати. Чув, як близько працюють танки. Надалі з’ясувалося, що на позиції нас залишилось двоє, без прикриття. Тоді моєму зятю, який був на іншій позиції, дивом вдалося нас евакуювати, зберегти документи, старлінк, інше технічне обладнання та виїхати”, – згадує Сергій Крецу.
5 лютого 2023 року оператор-навідник отримав складну травму коліна, яка поставила під загрозу його подальшу долю в Збройних силах України.
“Звільнений з лав ЗСУ за станом здоров’я, яке, на жаль, залишилося в окопах. Відверто скажу, що під час служби бували випадки відчаю, психологічно ставало важко. Коли ходив на штурм, я розумів, що це може бути дорога в один кінець, але йшов у бій та з Божої волі щоразу повертався. За моєю спиною завжди була родина, її міцна підтримка, любов та віра, які завжди мене тримали та, звісно, моя країна, заради якої потрібно бути сильним”, – каже Сергій Крецу.
Удома на Сергія чекали кохана дружина Світлана, син, дві доньки, батьки та родичі. Після поранення він не зміг повернутися на передові позиції, однак обрав шлях і надалі бути корисним Україні. Сергій пройшов тривале лікування й реабілітацію та продовжив службу.
Держприкордонслужба як відповідальність перед країною
З лютого 2024 року Сергій Крецу служить у 17 прикордонному загоні Південного регіонального управління ДПСУ. Чоловік обіймає посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії – гранатометника групи інспекторів прикордонної служби прикордонної застави “Острів Зміїний” відділу прикордонної служби “Вилкове”.
“Для мене за честь бути на варті охорони державного кордону України. Як боєць механізованої бригади ЗСУ та інспектор ДПСУ можу сказати, що у всіх одна мета – знищити ворога, повернути території України. За це ми й пішли воювати, за це стоїмо зараз. Ми вмотивовані, та маємо ціль не впустити ворога на наші землі. Хлопцям, які на нулю, потрібно триматись, розумію, як там важко. Й хоч зараз не можу виконувати завдання, які потребують великого фізичного навантаження, все ж відчуваю себе корисним, я в строю за будь-яких обставин”, – зауважує старший солдат.
Сергій Крецу нагороджений відзнакою Президента України “За участь в антитерористичній операції”, Міністерства оборони України “За зразкову службу”, головнокомандувача ЗСУ “За взірцевість у військовій службі” III ступеня, відзнакою командира 28-механізованої бригади імені лицарів Зимового походу “За службу”.
Він є прикладом непохитної віри, сили духу, відданості країні та боротьби за мир.
Попри тяжкі бойові випробування й поранення, Сергій Крецу не змінює своїх переконань — за свою землю потрібно боротися.