Для Олександра море — це не просто стихія, а невід’ємна частина його життя. З дитинства він зростав у морській атмосфері, захоплено слухаючи розповіді діда та батька про далекі плавання, ризики й захопливі пригоди. Уже тоді в ньому зародилася мрія стати справжнім морським вовком — і він впевнено крокував до її здійснення. Про це повідомляє Бессарабія.UA з посиланням на морську охорону Держприкордонслужби України.
У 2019 році Олександр закінчив Національний університет «Одеська морська академія» за спеціальністю «Судноводіння». Також пройшов навчання на військовій кафедрі, здобувши фах командира суден забезпечення. Після цього розпочалися перші рейси, знайомство з портами Китаю, Бразилії, Іспанії, Канади, Анголи — він відкривав світ не як турист, а як моряк, для якого океан став справжнім домом.
24 лютого 2022 року змінило хід усього життя. Вже на другий день після початку повномасштабного вторгнення його батько вступив до лав Морської охорони. Олександр не вагався ні на мить: щойно одужав після хвороби — мобілізувався. Адже точно знав, що його місце — на кораблі, пліч-о-пліч із побратимами..
«Цивільне судно й військовий корабель — різні світи. Але дисципліна, витримка й любов до моря допомогли адаптуватися», — ділиться він.
Нині Олександр обіймає посаду помічника командира корабля Морської охорони. Свій шлях у військовому флоті він розпочав із посади штурмана, однак завдяки високому професіоналізму та відданості справі швидко здобув довіру екіпажу. Побратими дали йому позивний «Аврал» — за здатність миттєво й рішуче діяти у найскладніші моменти.
Його служба — це не лише бойові чергування й постійний ризик. Це боротьба за мир, за свободу, за Україну.
«Ми не просто охороняємо морські кордони. Ми боремося за свободу, за майбутнє, за можливість жити у вільній країні. Так, ворог численний і добре озброєний, але у нас є те, чого в нього ніколи не буде – незламний дух, відданість своїй землі та мотивація, яку неможливо знищити. Ми переможемо, і я пишаюся тим, що стою в строю тих, хто наближає цей день», — говорить «Аврал».
Історія Олександра — це приклад справжньої мужності, сили духу й безмежної любові до Батьківщини. А попереду — нові виклики, нові перемоги. Бо серце справжнього моряка завжди знає свій курс — і пульсує в унісон з хвилями.