Загиблий захисник України з Білгород-Дністровського району Стойков Микола Іванович, відповідно до Указу Президента, був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку. Про це повідомляє Білгород-Дністровська районна державна адміністрація, передає Бессарабія.UA.
Голова Одеської ОВА Олег Кіпер вручив державну нагороду родині загиблого воїна – дружині Наталі Павлівні Стойковой та сину Івану. Також на нагородженні були присутні брат Стойкова Миколи – Іван Іванович, його друзі та побратими.
Життя захисника Миколи Стойкова обірвалося 18 квітня 2023 року внаслідок гострої крововтрати від множинних поранень, в районі населеного пункту Соловйове Покровського району Донецької області. Микола Іванович до останнього залишався мужнім, сміливим, самовідданим воїном, патріотом та чоловіком.
А розпочав свій життєвий шлях Микола Стойков у селі Холмське Арцизької громади Болградського району, народившись там 27 липня 1970 року. По закінченню навчання переїхав до села Миколаївка Білгород-Дністровського району. З 2006 по 2010 роки був головою Миколаївської сільської ради, обирався депутатом Білгород-Дністровської районної ради, депутатом Одеської обласної ради.
З початку повномасштабного вторгнення добровільно поповнив лави Збройних сил України та разом із побратимами боронив рідну землю. Проходив службу Микола Іванович на посаді командира кулеметного відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки.
У нього залишились: дружина Наталія, син Іван та донька Марія.
Вручаючи високу державну нагороду рідним загиблого, висловлюючи співчуття та глибоку шану подвигу військовослужбовця, Олег Кіпер зазначив, що серед безлічі вдячних і вагомих слів, немає таких, яких було б достатньо, щоб описати повністю ту силу, велич і самопожертву героїв, які залишаються навічно в бою, аби тільки їх народ зберіг волю або здобув перемогу. Жодні ордени чи нагороди не зможуть вгамувати біль дружини, яка втратила чоловіка. Дітей, яких більше не зможе обійняти найрідніша людина, проте ці найвищі державні нагороди повинні нагадувати нам про подвиги сучасних українських героїв. І щоб ми щоразу пам’ятали: їхня жертва не є даремною. Їхня відважність та хоробрість залишаються у пам’яті нащадків. А імена будуть записані золотими літерами в історію Білгород-Дністровського району. Ці державні відзнаки завжди нагадуватимуть про великі серця, мужність і любов до України тих, хто віддав за неї своє життя.
