Працівники нацпарку «Тузлівські лимани» розпочали відновлення популяції рідкісної червонокнижної рослини — пізньоцвіту анкарського (колхікума анкарського), яку раніше вважали зниклою на цій території, передає Бессарабія.UA з посиланням на Нацпарк.
Цей вид надзвичайно незвичний: він зацвітає посеред зими — з кінця грудня до середини березня — і нагадує підсніжник з казки. В Україні росте лише чотири види пізньоцвітів, усі вони занесені до Червоної книги, і всі — надзвичайно рідкісні.
Колись пізньоцвіт анкарський зростав і на степових схилах Тузлівських лиманів, однак через розорювання земель та викопування його популяція зникла ще до створення парку. У списку флори НПП «Тузлівські лимани» він має статус «зниклий».
Однак нещодавно науковці виявили залишки популяції рослини за 30 км від парку, на території колишнього Татарбунарського району. Вона дивом збереглася на степових схилах, пошкоджених лісорозведенням. Щоб врятувати пізньоцвіт, який там також був під загрозою знищення, виникла ідея пересадити частину цибулин назад на територію НПП — туди, де він ріс історично і де тепер перебуватиме під охороною.
Важливо, що вилучення червонокнижних рослин із природи можливе лише за офіційним дозволом Міністерства захисту довкілля. Першу спробу оформити дозвіл працівники Парку здійснили ще в лютому 2024 року, однак тривала процедура погоджень затягнулася на місяці. У результаті дозвіл на пересадку надійшов лише в жовтні, коли рослини вже прокинулись і пішли в ріст — що унеможливило пересадку без шкоди для них.
У 2025 році процедуру було пройдено повторно. Цього разу документи вдалося отримати вчасно — в червні.
Нарешті 15 липня, у присутності представників Держекоінспекції, співробітники Парку офіційно вилучили 100 бульбоцибулин пізньоцвіту анкарського, які тепер будуть висаджені на узбережжі Тузлівських лиманів.
У Парку сподіваються, що рослина приживеться й з часом утворить стабільну популяцію — повернувшись туди, де існувала тисячоліттями.
Це не лише крок до збереження унікальної флори Бесарабії, а й приклад того, як природоохоронні ініціативи можуть повертати до життя те, що здавалося назавжди втраченим.
