Підприємець із Рені Сергій Усов займається бізнесом уже понад двадцять років, сфера діяльності – комп’ютерна техніка та інтернет-технології. З підприємницьким «ремеслом» молодик познайомився ще з ранніх років: його батько був фермером, власником кількох десятків гектарів землі. Під час навчання у вузі він допомагав батькам, і саме вони виховали у ньому якість самостійно заробляти та долучили до підприємництва, повідомляє Бессарабія.UA.

 

– Комп’ютерною технікою я захоплювався ще зі школи, – розповідає С. Усов, з яким ми зустрілися напередодні Дня підприємця України (це свято відзначається сьогодні, 4 вересня). – На той момент це було нове і далеко не всім доступно. На моєму першому комп’ютері пам’ять обчислювалася в кілобайтах, а пристроєм для зчитування був касетний магнітофон. Після школи (я навчався у ЗОШ №2) вступив до Ізмаїльського технікуму та отримав спеціальність техніка-електрика. Одразу після цього вступив до ренійської філії Дніпропетровської академії на фінансово-економічний факультет. На четвертому курсі познайомився із власником магазину «Телекон» Іваном Миколайовичем Мунтяном, який надав мені торговий майданчик, і ми відкрили відділ комп’ютерної техніки. Кілька років я реалізовував та обслуговував комп’ютери. Оскільки ця робота мені дуже подобалася, її важко було назвати роботою більше хобі.

– Сергію, в Рені, і не тільки, вас знають як провайдера. Розкажіть, як починали? Ваші перші кроки? Чи були компаньйони, помічники, однодумці?

– На початку 2000-х інтернет dial-up по дозвону вважався наймоднішим: характерний скрип з модему, щохвилини оплата ніяк не затьмарювали повільне занурення в безкраї простори Всесвітньої павутини. Працюючи у «Телеконі», познайомився із Віктором Булгару. Віктор на той момент займався супутниковим телебаченням. Ми бачили зростаючі потреби у швидкостях та якості Інтернету. Технологія ethernet значно випереджала dial up. Можна було давати 256 кбіт і більше замість 56. Це і дешевше, і не чекаючи на додзвони, і не займаючи телефонну лінію. Загалом новий продукт, на який мали «клюнути», мав безліч переваг. Так десь 2004 року і зародився прототип нашого «Меганета». Пам’ятаю, як починалося: встановлення ящиків, протяжка важких мідних кабелів. Простий сервер, а замість білінгу – зошит. Ми, аматори у новій для нас справі, працювали на чистому ентузіазмі та альтруїзмі. Підключали абонентів переважно у багатоквартирних будинках: так було дешевше через щільність абонентів. Після чергової грози чи сплесків напруги ми з Вітей брали великі важкі дерев’яні сходи і йшли через все місто (не було транспорту) «перезавантажувати» або міняти дорогі світчі.

– Як поповнювалась ваша абонентська база? Чи стикалися з якимись труднощами, проблемами?

– Абонентів прибувало, серед них також були й серйозні підприємства. Час минав, технології не стояли на місці. Конкуренція тиснула. Був складний етап, коли на піку кілька сотень абонентів пішов відтік і потрібно було приймати рішення: або продовжувати вкладатися, не бачачи прибутку, або кидати.

Складний час – рік 2010, напевно. Після довгих обговорень ми таки вирішили продовжити. На той момент я вже отримав власне приміщення і торгував у магазині «Чіп». Завдяки основному бізнесу у нас було підживлення: у мене – комп’ютерна техніка, у Віктора – супутникові тарілки. Ми змогли напружитися та поставити провайдерську діяльність на нові рейки. Купували нове обладнання, знаходили нових постачальників послуг тощо.

Поступово почали освоювати приватний сектор, зайшли до села одне за одним, і у місті почало додаватись абонентів. За кілька років від технології мідних кабелів та радіодоступу ми плавно підійшли до технологій оптоволоконних мереж. Був задорого куплений перший оптичний зварювальний апарат, оптичні вимірювальні прилади. Абсолютно всі фінанси, отримані з абонентських плат, вкладалися у розвиток. Розкрутити маховик провайдерства нам коштувало неймовірних зусиль. Справа в тому, що нові технології стрімко розвиваються та вимагають постійних вкладень.

– Яке у вас зараз охоплення абонентів? Які населені пункти обслуговуєте? І найголовніше: чи ваш бізнес окупає себе, чи дає прибуток?

– Плавно ми підійшли до заповітної тисячі абонентів приблизно 2019 року. На цей момент у нас вже було кілька зварювальних апаратів, всі необхідні прилади та інструменти. Справа почала потихеньку окупатися. Не можу сказати, що не було мети отримувати прибуток. Я маю на увазі чисту, яку можна витратити на себе. Це безглуздо, адже будь-який бізнес має приносити прибуток. Але на першому місці був і залишається азарт, боротьба з конкурентами та інтерес розвитку.

На сьогодні у нас із Віктором Булгару повноцінно працююче підприємство: ТОВ «Нікенерго», де ми обидва є засновниками. Прокладено сотні кілометрів магістралей у землі, на повітрі та під водою.

“Меганет” обслуговує населені пункти: Рені, Долинське, Лиманське, Нагірне, Котловину, Плавні, а також Владичень (це вже Болградський район). У нас понад дві тисячі абонентів. Серед наших клієнтів школи, садки, лікарні, великі підприємства та навіть оператори стільникового зв’язку. Ми обслуговуємо міські та сільські системи відеоспостереження.

Сучасні 10-гігабітні маршрутизатори та канал інтернету дозволяють надавати нашим абонентам практично будь-які швидкості. Нещодавно запустили тариф 300 мбіт, а деякі підприємства отримують 1 гбіт/с. Резервні силові лінії, акумулятори та генератори дозволяють працювати нашому обладнанню не вимикаючись роками. Але головним ресурсом, на мою думку, є добрий колектив і наш трудовий тандем із Віктором.

– Наскільки у зростанні абонентської бази, скажімо так, «допомогла» пандемія, коли всі діти мали займатися дистанційно? Наскільки у цьому сенсі «допомогла» і війна? Як відомо, багато переселенців зайняли в нашому місті порожні будинки та квартири, які не були підключені до Інтернету.

– З початком пандемії, звичайно, роботи побільшало. Ті, кому вчора Інтернет не потрібен був або вони обходилися мобільним, до пандемії довелося підключатися. Відеоконференції вимагають стабільного з’єднання та гарної швидкості. А нещодавно збільшився попит через наплив переселенців. Пік підключень припав на березень. Роботи було багато: усі хотіли терміново. І найбільша проблема була в дефіциті матеріалів. Дуже погано працювала логістика та обірвалися зв’язки з багатьма постачальниками. Закуповували, де доведеться і дуже дорого.

– Зрозуміло, що Мережа дає величезні можливості: освітні, комунікаційні, просто отримання інформації. Але, з іншого боку, стільки людей «загубилися» у Всесвітньому павутинні, по суті замінивши реальне спілкування перебуванням у віртуалі. Що ви думаєте про цю проблему? Чи можете навести приклади зі своєї практики?

– На мою думку, це дуже складне питання. І він більше до психологів, психіатрів та філософів. Так, ви правильно вказали негативний вплив Інтернету, і це далеко не весь перелік.

Інтернет – це «бомба», яка за короткий час може «висадити в повітря» або «перепрошити» будь-яку спільноту. І прикладів цього багато. І контролюють цю «бомбу» власники великих соцмереж, відеосерверів та пошукових систем. Поки не вироблена загальна культура і «правила гри», а також важелі тиску на брудних гравців, Інтернет буде таким: таким, що творить і руйнує одночасно.

Щодо прикладів із життя, вони, звичайно ж, є. Наприклад, приходимо обслужити абонента, а дитина занурена в якийсь Ютуб-канал, де батьки грають зі своєю дитиною та іграшками в дитячу гру. Тобто дитина просто на моїх очах насолоджувався віртуальним ігровим процесом чужої сім’ї, а за кілька метрів від нього його власні батьки займалися своїми справами.

Або такий приклад: коли з якоїсь причини у наших абонентів пропадає Інтернет, у дітей, а іноді й у дорослих починається паніка. Багато маленьких дітей виховуються телефоном або планшетом. І за відсутності зв’язку дорослі що неспроможні справлятися з дітьми.

– Наскільки активно, на вашу думку, освоює інтернет-простір старше покоління?

– Старше покоління також активно користується інтернетом. І без нього вони вже не можуть. Прикладів маса: бабусі та дідусі теж «зависають» у соцмережах та Ютубі, а також оплачують послуги за допомогою клієнт-банку.

– А скільки часу ви самі зависаєте в телефоні? Чи прийнято у вашій сім’ї обмежувати для дітей час перебування в Мережі?

– Я сам довго зависаю в телефоні. Але телефон може бути і книгою в певний момент. Або довідковою, або художньою.

Інтернет сьогодні — це і телевізор разом із радіо, і телефон для зв’язку з рідними, і факс, і транспорт із кореспонденцією, і банківський рахунок, і газета, і книга, і пропагандистська листівка. Безумовно, потрібно обмежувати не тільки дітей, а й себе від надмірно довгого проведення часу за екраном гаджетів і більше гуляти на вулиці, ходити один до одного в гості, а не спілкуватися тільки у віртуалі. Але в останні роки спочатку карантин, а потім війна з комендантською годиною змушують людей більше перебувати вдома.

– Сергію, що ви хотіли б сказати у професійне свято колегам-підприємцям, що побажати їм?

– Насамперед, тепло та сердечно вітаю всіх підприємців – успішних і поки що безуспішних або лише початківців – з нашим професійним святом! Хочу побажати займатися лише улюбленою справою, і фінансові результати не забаряться. Адже лише улюблена справа дає сили займатися ним далі. Ніколи не сумуйте і бийте в одну точку. Терпіння всім у цей нелегкий час.