Татарбунарщина… Рідна сторона… Ти дивишся на нас синню Чорного моря, тихо шепочеш листвою дерев та стеблами трав. Про що розповідаєш ти, мій рідний краю? Про минуле, славне й безславне? Про гарне майбутнє? Про світлу чи трагічну долю наших дочок та синів? Про земляків, які залишили безцінний внесок у культурну спадщину? 

Часто можна почути, що легко любити народ, важче любити якусь конкретну людину; легко любити Україну, важче любити своє місто, село, вулицю, бо кожного дня твій погляд наштовхується на ті самі речі і ти вже не бачиш краси тополі, що росте біля твого будинку, не милуєшся величним плином Чорного моря, та й дикі качечки з лебедями, які мешкають в наший річечці «Фонтанці» не здаються нам вже казковими красунями.

Тому саме  10 липня на нашому бібліомайданчику ми «залишилися вдома», тут, в рідному містечку Татарбунари, разом з городянами та гостями міста «озирнулися» довкола, згадали й побачили, який чудовий наш край, який дивовижно прекрасний він оточує нас навколо. Тут розкішна природа і багаті на таланти люди: письменники, художники, композитори, майстри декоративного мистецтва та багато інших.

З творчими виданнями наших поетів-аматорів бібліотекарі районних бібліотек ознайомили присутніх біля викладки книг «Мій край — частина України». Мистецтво наших земляків є культурним надбанням нашої маленької батьківщини. Кожен бажаючий мав змогу погортати сторінки книг з віршами Галини Лисої, Валентина Гресь, Анатолія Чиханцова, Яни Бричак, Ніни Зеленянської, Євгенія Челишева, Лідії Серман. Їм доля подарувала талант і разом з тим поклала на їх плечі нелегкий обов’язок зробити нас ще більш людяними, навчити співчувати один одному та вірно мислити. Вони виховують нас кожним своїм твором, кожною думкою, словом, передаючи частину свого натхнення, щоб і ми здатні були творити добрі діла, підказують правильний шлях у пошуках щастя. Ми дуже горді тим, що саме на таких письменників багатий наш Бессарабський край. Під час бесіди «Люди, які звеличують наш край», ми згадали про наших почесних городян міста: Бориса Байлука, Михайла Плотного, Євгенія Кравченко, Катерину Кравець, Юлію Дем`яновську, Агафію Сивоконь. Можна запитати: «Хто такий Борис Максимович Байлук?» — це самодіяльний артист оригінального жанру, фотограф, кінолог, народний умілець та просто чудова і гарна людина, яка залишила після себе дивовижні вироби мистецтва. Михайло Плотний – це вчитель та журналіст, який виховав не одне молоде покоління в дусі всеосяжної любові до історії рідного краю. Євгеній Кравченко – це лікар-хірург, який був самовідданий роботі, готовий прийти на терміновий виклик до хворого в будь-яку годину дня чи ночі та докладав максимум зусиль для одужання кожного пацієнта. Катерина Кравець та Юлія Дем`яновська – це громадські діячі та ветерани Другої Світової війни. Агафія Сивоконь – це людина, яка багато років присвятила пропаганді книги дітям та активний громадський діяч. Про наших видатних мешканцях міста можна говорити й говорити. Приємно було чути, що під час бесіди дорослі долучались до розмови згадуючи випадки з життя про ту чи іншу людину, а діти дізнавались для себе багато нового та цікавого.

Проводячи підсумки бібліомайданчика, хочеться зазначити, що ми маємо щастя жити поруч з людьми, які здатні дивувати нас своїми талантами, небуденністю і витонченістю своєї душі. Вони є носієм потужного заряду духовної енергії, яка здатна передавати краєзнавчі цінності від покоління до покоління, культивувати їх у людській душі.