Свято Андрія Первозванного вважається найбільшим передноворічним святом, яке відзначається ще з часів Русі 13 грудня та виділяється серед осінньо-зимових свят для молоді. У народі свято Андрія Первозванного називають Калитою.  Свято є логічним продовженням молодіжних гулянь, де юнаки і дівчата шукали  собі пару для майбутнього подружнього життя.

За традицією, в цей вечір і ніч хлопці робили різноманітні дрібні капості дівчатам, а дівчата ж в цей час займалися таємним обрядом — проводили ворожіння на судженого і на результат майбутнього сімейного життя. Іноді дійством керувала заміжня і щаслива у сімейному житті ворожка (роль яких виконали ведучі свята). Андріївські вечорниці супроводжувалися веселими співами, довгими дівочими посиденьками, знайомствами і заграваннями молоді. Вечорниці тривали всю ніч, оскільки наступного разу молоді люди могли поспілкуватися тільки на гуляннях напередодні Різдва. Ця давня традиція – прекрасний витвір людської фантазії, призабутої сьогодні, яку  хочеться повернути до  життя, щоб ожила одна із сторінок молодості наших предків.

Напередодні  свята Андрія в медіацентрі Татарбунарської районної бібліотеки відбулися молодіжні гуляння, які  спільно підготували та провели працівники бібліотеки та Татарбунарського районного історико – краєзнавчого музею для  студентів перших курсів  ПТАУ.

Ознайомившись з історією свята юнаки та дівчата стали активними учасниками святкових дійств та чудово провели свій час.

На початку дійства серед присутніх юнаків обрали найсильнішого та найспритнішого, якому було доручено бути Паном Калетинським  та охороняти  Калиту.  Калита —  медовий солодкий корж, який підвішували до стелі поверх голів. Кожний парубок  повинен підстрибнути і вкусити шматочок коржа.  Згодом  дівчата намагалися дізнатися імена  майбутніх наречених  та чи чекати в цьому році кохання або одруження.

До дівчат також приєдналися юнаки, які теж мали бажання дізнатися про свою майбутню долю. Все це  перемежовувалось піснями,  легендами, переказами та веселощами.

В медіазалі панували гарний настрій та неповторна атмосфера. Яскраве дійство відкрило перед учасниками та гостями дотепність, мудрість, гумор та щедрість талановитого українського народу, красу його традицій і обрядів. Проте варто пам’ятати:  до результатів Андріївських ворожінь треба ставитися з почуттям гумору, адже доля – це те, що створюємо ми самі.