Національний академічний оркестр народних інструментів України брав участь у багатьох фестивалях та конкурсах. В цьому році колективу виповнюється 50 років. На не лякайтесь в його назві слова «академічний». Адже НАОНІ – це завжди круто і сучасно. Оркестр може зіграти будь-що – класику, фольк, світові музичні шедеври, якими захоплюються мільйони (The Beatles, Deep Purple, ABBA, Adele, Metallica, Depeche Mode, Pink Floyd та ін.), саундтреки з улюблених фільмів («Таксі», «Місія нездійсненна»). Фірмові хіти на цимбалах від НАОНІ – своєрідна візитівка оркестру. Рок на сопілці чи зарубіжні хіти на бандурі – у виконанні НАОНІ — все можливо! З ними справжній екшн гарантовано!

А незабаром на українців чекає ще один сюрприз – НАОНІ виступить на рок-фестивалі «Дунайська Січ», що відбуватиметься в Ізмаїлі 28 і 29 червня. Родзинкою головної сцени на відкритті фестивалю стане День SYMPHO ROCK — спільні виступи оркестру з рок-гуртами KOZAK SYSTEM, «ТІНЬ СОНЦЯ», TARUTA і «ДРУЖЕ МУЗИКО». Не пропустіть такої нагоди.

А напередодні фестивалю ми поспілкувались з диригентом НАОНІ Іваном Корінем та з цимбалістом та аранжувальником Андрієм Войчуком, які спеціально для «Дунайської Січі» зробили оркестровки пісень рок-гуртів.

— Ви поважний академічний колектив з майже півсторічною історією. Як так сталося, що сьогодні всі рок-гурти України мріють виступити у супроводі НАОНІ ORCHESTRA?

Іван Корінь:  Це почалось десь на початку 2013 року. Оркестр почав експериментувати. Треба було щось шукати — нові твори, жанри, підходи. Тому що, чесно кажучи, с кожним роком ставало все менше концертів. Молодих людей вже не привабиш тільки народною музикою. Тож це було вимогою часу. Ми почали пробувати себе в іншому жанрі, виконувати українські твори в сучасній обробці або, наприклад, «Misirlou» (фольклорна східна пісня). Зрозуміли, що це, як то кажуть, «зайшло» публіці. То був новий поштовх. Оркестр зазвучав новими фарбами. У нас з’явилася ціла програма з музикою Deep purple, Queen, Eagles, Adele, Beatles, ABBA та інших. Ми виступали разом з Олегом Скрипкою, «Другою рікою», ONUKA, Accept. Я вважаю, що таким чином ми в якісь мірі займаємось також просвітницькою справою – показуємо молоді, які є народні інструменти і що можна зіграти з їх допомогою. Звісно, разом з роком, світовими хітами граємо і народну музики, щоб люди не забували. Тож виходить, наш оркестр – універсальний.

— До речі, про ONUKA. Як виникла ідея спільного номера для «Євробачення», що проводилось в 2017 році в Києві? Ваш виступ тоді високо піднявся в світових чартах.

Андрій Войчук: Справа в тому, що я вже працював з ONUKA як цимбаліст. Режисер Олег Володкевич знімав документальний фільм «Первісний авангард» про історію появи автентичних музичних інструментів, який був показаний по телебаченню. Героями стрічки були наш оркестр і ONUKA, ми проводили спільну репетицію, а потім демонстрували результати своєї роботи у фінальному виступі. 

Цей експеримент настільки сподобався публіці, що було вирішено зробити програму ONUKA і НАОНІ. Ми відіграли два концерти – в Харкові і Києві. І, наскільки я розумію, його бачили організатори «Євробачення» в Україні і запропонували зробити номер.

До речі, через це, наш творчий шлях на деякий час відхилився в сторону від рок-музики. Бо ми підготували програму європейських хітів, що виконували учасники «Євробачення». Зробили свої оркестровки. Цю програму ми зіграли в КВЦ «Парковий» на закритій вечірці «Євробачення – 2017», а потім проїхались з нею по всій Україні. До речі, ми потім помітили, що на деяких вокальних телепроектах використовували пісні саме з тієї нашої програми. Мабуть, людям дуже сподобалося.

— Як ви гадаєте, чому в світі стало так модно, що рок-гурти виступають у супроводі симфонічних оркестрів.

Іван Корінь: Я думаю, що це не сьогодні почалося, а ще з того часу, як Queen виступили разом з Монсеррат Кабальє. Це був пробний проект, але публіці сподобалося, як все нове.

Андрій Войчук: А я думаю, що Фредді Меркьюрі зробив це поєднання ще раніше — в тій самій «Богемній рапсодії». Це ж як програмний твір в якому є все: опера, балада, рок і все дуже органічно поєднано. І далі в світі стало для рок-гуртів дуже престижно виступати разом з симфонічним оркестром. Тому що, скажімо так, це інший рівень. Оркестр додає їхній музиці інших барв, ширше і глибше розкриває твір.

— Так, але вже з’явилася така тенденція, що оркестри катаються по площадках без рок-гуртів з їх музикою. І в Україні є такі приклади. І я б сказала, якщо оркестр додає виступам рок-гуртів нових фарб, то при виконанні тих самих творів без участі рок-музикантів чогось явно не вистачає…

Андрій Войчук:  У тому і цінність НАОНІ, що ми – колектив «зіграних» музикантів.  І наприклад, якщо щось не подобається в новому аранжуванні, ми міняємо,  покращуємо. Тобто тут команда гра. 

Іван Корінь. Я знаю, як в більшості симфонічних оркестрів все робиться. Роздали ноти і зіграли. Все. У нас не так. У нас справжня творча лабораторія. У нас всі музиканти дуже прискіпливо ставляться до аранжування. І є розуміння жанру. Що таке справжня рок група? Ритм-гітара, соло-гітара, бас-гітара, ударні. Все. Це і є основа.  І треба розуміти, як робити оркестровку, щоб вона відповідала цьому жанру.

— А на ваш погляд,  крім інструментів, що головне в цій музиці?

Андрій Войчук: Емоція та енергія – драйв, як то кажуть. Подача. Якщо будуть сидіти музиканти і просто відігравати по нотах — це не буде не візуально, ні по подачі відповідати жанру року. Думаю, що ще є важливим — ставлення самих музикантів до року.

Іван Корінь: Звичайно, музиканту не просто грати народну музику, потім класику і рок. Але наш оркестр в тому і унікальний, що може грати все і гармонійно поєднувати. Тобто народну зробити класичною, а класичну — з народним відтінком. 

— Чи є різниця між тим, як робити оркестровку року для симфонічного оркестру і для НАОНІ?

Андрій Войчук: Чим саме відрізняється оркестр народних інструментів від симфонічного —у нас є цимбали, кобзи, бандури. Так, кобза і бандура не заміняють повністю електрогітару, але є близькими до неї. Також і цимбали по своїй природі є близькими до рокових інструментів. Гітара, по суті, і мелодійний, і ритмічний інструмент — як і цимбали. Тож ми можемо передати цей драйв за допомогою тембрів наших інструментів. Тому у виконанні НАОНІ рок звучить природніше, ніж коли грає симфонічний оркестр. Що там можна використати? Фортеп’яно, віолончелі, альти. Але це буде не той звук, не та подача.

— Мабуть, тому рок-гурти України мріють виступати саме з НАОНІ?

Андрій Войчук: Крім того наші музиканти не настільки прив’язані до нот.  В екстремальній ситуації, а під час концерту може статися різне, ми, наприклад, можемо підлаштуватися до соліста, до групи. Наш оркестр всю програму може відіграти напам’ять.

— Які у вас враження від спільного виступу з Accept, які не так давно приїжджали до Києва з концертом?

Іван Корінь: Все пройшло дуже легко. Нам вислали ноти. Одна репетиція — один концерт. Accept все влаштовувало.  Але на тому концерті був камерний склад нашого оркестру. Ми з їх аранжувальником познайомились у Фейсбуці. Запропонували зробити аранжування на наш мовний склад. Показали, як у нас грають бандури та цимбали. Він оцінив. Не знаю, може спрацює колись.

— Андрію, я знаю, що для фестивалю «Дунайська Січ» ви спеціально робили аранжування пісень рок-гуртів, з якими НАОНІ виступить разом на одній сцені. Як давно ви займаєтесь аранжування для оркестру?

Андрій Войчук: З того часу, як НАОНІ почав виконувати рок-музику. Була потреба робити оркестровки. А я виріс на цій музиці, вона мені близька. До речі, оркестровщиків у нас багато. І для «Дунайської Січі» кожний з нас взяв по одному гурту. Я, наприклад, вибрав TaRuta, а Іван — Kozak System. «Тінь сонця» взагалі було просто — там були вже готові партитури, треба було тільки переробити для наших інструментів. А TaRuta я взагалі по відео робив. Бо аранжувальник має розбиратися не тільки в нотах.

— Скільки часу потрібно, щоб зробити оркестровку?

Андрі Войчук: — Перший концерт з ONUKA я робив три місяці. Це, якщо рахувати, з ранку і до ночі. До речі, зараз готую нову програму з гуртом, яку зіграємо в жовтні.

Взагалі це творча і відповідальна праця. Адже аранжувальник виступає – це та ланка, що поєднує гурт і оркестр. В моєму випадку – це легше. Тому, що я знаю, як працює оркестр, и як – ONUKA. Необхідно знайти свої співвідношення, щоб всім все було зрозуміло. Скажімо так, я бачу як на концертах люди реагують на ті чи інші звуки, знаю, чим можна збагатити музичний матеріал, як воно краще зазвучить.. В тому і полягає робота аранжувальника.

Іван Корінь: Кожний музичний твір має свій меседж. Треба розуміти, як краще передати ту чи іншу музичну фразу. А для цього треба ще й мати купу знань.

— З якими світовими рок-гуртами ви мріяли б разом зіграти?

Іван Корінь: Metallica, AC/DC.

Андрій Войчук: А я хотів би хоча б просто побувати на концерті Metallica.